Сола мав на меті не тільки захистити Горсу від зовнішнього бруду, але й ніжно годувати його духовне тіло і організм.
Що до зовнішнього вигляду, то Сол вже все придумав: він зробить йому шкіру з бинтів, як Горса виглядав раніше у своїй вежі.
Ось тільки матеріал для цих бинтів...
Едґар приніс Солу матеріали. Він тримав все в руках, а не у просторому сховищі, як було прийнято в інших.
- Ось шкіра, яку ти просив. Але чому не зняти її прямо з живої істоти, а вирощувати за допомогою магії?
— Чи ж людська шкіра не має успіху проти Чорного припливу? Навіть шкіра мага, — Сол взяв штучну шкіру.
У цій коробці з штучною шкірою були змішані здорові клітини Горси, збережені Солом клітки русалок і хвости, яку він приніс зі Стіни Вздохів.
Звичайно, все було дезактивовано, щоб наставник не встиг відновити опірність, не заразився ще чимось.
Сол перетворив штучну шкіру в бинти і, обережно сплутавши злиті кінцівки Горси, обмотував їх одну за одною, не залишивши ні однієї ділянки оголеного тіла, включаючи очі. до того ж очей горис, як і інші риси обличчя, розчинилися у його голові, і їх було неможливо відрізнити.
Після приготування Сол майже не реагуюючого наставника на підготовлений магічне коло, потім запалив усі ці магічні кристали і влив у них магію та трохи ментальну силу.
Величезне чарівне коло відразу спалахнуло, розогнувши більшу частину темряви у вежі Нортона.
Нортон і Едґар спокійно розмовляли.
— Магічне коло, яке використовує маг Сол, дуже подібне до тих, що творили в давнину, — сказав Едґар.
- Можливо, йому дістався якийсь давній артефакт або сувій.
- Але на ньому є сліди модифікації. Він всього лише маг третього рангу, а вже може модифікувати такі складні магічні кола - Едгар ще не знав, що Сол показав тільки частину коло з Ігли, інакше він би від подиву і слова вимочити не зміг.
— Тому Горса не дарма його цінував. Якщо ти уважно проаналізуєш його історію прогресу, то побачиш, що цьому хлопцю... Нортон, наче сама доля, також повністю усвідомлював здібності Сола і навіть думав: « Якщо Горса не відновиться, а Едґар не зможе впоратися з тягарем Клану, чи варто йому передати пост главі Клена Сулу? »
Клан Сяючих не повністю ґрунтувався на кровному спорідненні. Багато його членів приєднувалися до нього як учні.
Звичайно, це були не ті відносини, коли вчителі в деяких організаціях виховували учнів як пушене м'ясо, а по-справжньому близькі, довірливі стосунки, засновані на взаємодопомозі і спільній боротьбі.
Незважаючи на те, що Сола діяла біля Червоного моря і Стіни Вздоховів вже підкорили світ, ніхто не сумнівався у його спроможностіх. Чи ж могутній маг, який може лікувати забруднення Чорного припливу у світі, що загрожує Освікові Бездни, не є могутньою гарантією виживання?
Чим більше Нортон думав про це, тим реальнішою він вважав цю ідею. Він дивився на Сола з якоюсь батьківською теплотою. Якщо об'єднані сили трьох континентів не зможуть зупинити Чорний приплив, то світи-срези стануть останнім бастіоном в боротьбі з ним.
Соул навряд чи відмовиться від такого запасного шляху.
Соул не знав, що на нього вже поклав очей Нортон. Тепер він думав про порятунок Горси.
Він бачив, як Горса в магічному колі почав виявляти слабкі фізичні реакції, і відразу ж зупинив коло, щоб дати йому відпочити, аби надлишок цільової сили не викликав зворотної мутації.
Чергаючи лікування і відпочинок, він провів так більше півмісяця і нарешті зміг зібрати в одне розріджену ментальну силу Горси.
Ось тільки ментальна сила була роздроблена занадто довго, і осколків було надто багато. Соул ще не міг її відновити.
Але фізичний стан наставника Горси тепер, здається, міг витримати і сильніші методи лікування.
Соул дістав Іглу, що фіксує душу.
Цей артефакт був зараз його наймогутнішим засобом проти мутацій. Дивлячись на стан наставника, він вагався. Але врешті-решт вирішив її використати.
Він потерти великим і вказівним пальцями, і невзора чорна голка раптом спалахнула світлом.
Спалах була швидкою, і після неї голка знову стала звичайною. Але Сол знав, що тепер вона активована.
Сол зайшов у магічне коло, підійшов до Горси і, присівши, заніс голку над його головою, збираючись вколоти її.
Духовне тіло зосереджувалося на голові, так що магічний артефакт слід було застосовувати в безпосередній близькості.
Проте коли Сол вже збирався вколоти голку, він раптом отримав слабкий ментальний сигнал.
— Не... Рятуй... Мене.
- Наставнику, ви себе впіймали? — Сол проігнорував слова Горси, що його не потрібно рятувати, радіючи, ніби він взагалі у свідомості.
Це було так само дивовижно, як побачити, що в дірявому решіті тримається вода.