Він підняв ліву руку, намагаючись дістати матеріали зі сховища, але знайшов порожнечу. Тільки тоді він згадав, що перед битвою з якорем кинув у море і Малюку Водоросль та сховище.
І досі їх не забрав!
Сол вже зібрався спуститися до моря, як побачив Гейвуда, який стояв на рифі біля підніжжя Стіни і тримав її в руках.
Він швидко зістрибнув вниз. - Де ти її знайшов?
Гейвуд гірко посміхнувся. де вже його знайти? Воно само виповзло на риф і стягнуло мене з повітря. Ось я і приніс його вам.
— Дякую, - Сол простягнув руку, і мала Водоросль переповзла на неї. Що далі? Наставник Горса пішов, я теж надовго не затримуюся. Хоча ти не можеш зараз далеко від Стіни Вздохів, я можу поговорити з Марією, щоб тебе залишили працювати і битися всередині стіни.
У головній цитаделі, звичайно буде безпечніше. але я все одно хочу битися у вежі. Я вже звик до такого життя.
Солу було все одно, своє подальше життя Гейвуд повинен був вирішувати сам.
Будучи учнем мага третього рангу і несучи службу у вежі на Стіні Вздохів, він міг отримати багато ресурсів.
Можливо, одного дня у нього з'явиться шанс стати офіційним магом.
Соул, взявши Малюнку Водоросль, повернувся у найбільшу тріщину, дістав з її рота своє сховище і висипав усі матеріали для « Семфонії долі».
« Ця Стіна Вздохів — це справжнє створіння Мерфі. Навіть нанести магічне коло - і то так складно», — Сол спробував викреслити кола звичайної магії, але не залишив слідів.
Що ж, якщо б на Стіні Вздохів можна було так легко наносити магічні кола, то в разі зради це було б дуже небезпечно.
Вишукані магічні кола на Стіні, мабуть, залишив сам Мерфі. Тільки власник Стіни міг так легко залишати на ній сліди.
Але сьогодні для Стіни Вздохів починався новий розділ.
Раз звичайна магія не залишає слідів, доведеться застосувати силу.
Поблизу Сола з’явився ряд Кліков душі, які швидко прискорилися і встромились у внутрішню стіну тріщини.
- Маг Сол, що ви робите? - Хтось помітив Сола, як тільки він увійшов у тріщину. Побачивши, що він атакує Стіну, вони поспішили його зупинити.
Малюк Водоросль, перед тим як згорнути кільцем, як змія, відразу вистрілив вперед і, висунувши чорний язичок, зашив на підійом мага.
Той, хто насмілювався самотужки зупинити Сола, звичайно, теж був магом третього рангу. Спочатку він побачив, що аура малатки Водороси не перевищує другого рангу, і не звернув на неї уваги. Але, наблизившись, він побачив, що вона почала плювати на нього.
Найгірше те, що в її слині міститься надзвичайно сильна нечистота Чорного припливу. Концентрація була вища, ніж у морі під час атаки!
Прийшовши, він швидко зупинився і з підозрою подивився на крихітку Водоросль, а потім перейняв допитливий погляд на Сола.
Що за чоловік, у якого навіть улюбленець несе в собі висококонцентровану нечистоту Чорного припливу?
Соул обернувся і, кидавши лише: « Якщо є питання, запитайте у Марії» - продовжував зосереджено наносити свою пентаграму.
Навіть за допомогою надзвичайно гострих Клінків душі точно вирізати візерунки на Стіні Вздохів було важко. У результаті Сол змінив тактику: замість ліній він почав залишати на стіні крихітні крапки, з яких потім падав потрібні руни.
« Наче татуювання стіни набиваєш».
Це був перший раз, коли він робив заміри "Сімфонії долі" такі незвичайні, неживі, але здатні вміщати свідомість істоти. І насправді метою була не стільки Стіна Вздохів, скільки всі прив'язані до неї маги!
Під впливом Мерфі вони стали одним цілим. Наскільки складним і могутнім було це створіння? Скільки сили долі воно могло дати Солу після успішної прив'язаності?
Через годину в небі раптом спалахнула пентаграма. Це Корі давала знати, що вони готові.
Соул якраз закінчив свою роботу.
Він усміхнувся і, обернувшись до стовпців коло входу в тріщину магам, сказав: « Я починаю лагодити стіну. Моліться, щоб у мене вийшло з першого разу.
Магі зовні вже приблизно зрозуміли, що Сол не збирається нічого шкодити. Зараз, коли на Стіні Вздохів не залишилося жодного мага четвертого рангу, якщо Сол дійсно готовий їм допомогти, це було б як слід.
А що до потенційних підступних планів Сола? чи витримає Стіна наступний напад. Чи могло бути ще гірше?
Заздрю, що маги не будуть йому заважати, Сол посміхнувся і, повернувшись, вдарив рукою по величезному магічному колу за своєю спиною!
З кола відразу вирвалося червоне світло, окутав його і всю Стіну Вздохів!
"Точно, вийшло!"
Під покровом червоного світла Сол відчув, як в його розум однієї миті зірвалося кілька думок.
Ці думки щебетали, наче тисяча качок, спочатку сперечаючись, а потім навіть вступаючи у бійку, і тому мозок Сола хворів так, ніби його зараз розірве.