Коли Сола сказав це, обличчя раптом почало змінюватися. Спочатку зникла шкіра, потім м’язи, і зрештою з'явився чорний скелет. У околицях замерзли два сірих вогники.
Марія та Дерен вперше бачили Сола в такому об'єкті і були злегка шоковані.
Хоча багато магів у тій чи іншій мірі вели фізичну трансформацію, мало хто приходив так далеко.
Сол розвіяв магічне коло під ногами і відразу ж занурився в море.
Прибравши одяг, він легко розгорнувся у воді і поплив вглиб.
Тут, далеко від Стіни Вздохів, та ще й за кілька днів до Притока, вже на глибині десяти метрів Сол відчув сильну нечистоту, як і минулого разу при глибокому занурення.
Він дістав Слізу руслки, щоб захистити свою ліву руку і компас, і продовжив спускатися.
Тиск води ставав дедалі відчутнішим. Солу здалося, що він чує, як хрумлять його кістки, але в наступну секунду він вирішив що це, мабуть, просто ілюзія.
Його руки і ноги були в безпеці.
На глибині, куди не проникав світло, Сол нічого не міг побачити. Він обережно вивільнив свою ментальну силу, одночасно відділивши іншу її частину для контролю свого стану.
У його свідомості з'явилися два поля зору, наче під час роздвоєння особистості.
Нарешті, Сол відчув, що стрілка компаса після кількох коливань завмерла, вказуючи чітко на північ.
Соул відразу ж скоригував курс і поплив у напрямку. У цей момент море було наче друг: однією рукою воно розсунуло перед Солом струмок води, а іншою м'яко штовхало його вперед.
Швидкість його пересування зараз була не менше, ніж при польоті в небі.
Однак, пропливши лише дві хвилини, він помітив, що стрілка компаса почала злегка тремтіти і повільно зміщуватись в інший бік.
« Він мене помітив чи просто вирішив змінити місце?»
Але на такій відстані йому вже не втекти від переслідування Сола.
Соул знову прискорився. Чорний скелет перетворився на тінь, яка ховалася до мети.
"Папався!"
Незабаром його ментальна сила вже зафіксувала ціль. Його тіло раптом з чорного скелета перетворилося на сірі щупальця. Наслідуючи хижака, він різко відштовхнувся, знову прискорившись, і, викинувши щупальця, схопив довгу тінь, перехопивши її посередині.
Довгий хвіст сильно забився, але не міг вирватись з богу Сола.
Ще більше бджолоїдок обвило його, схопивши і кінчик хвоста, який намагався чинити опір.
Проте Сол помітив щось дивне.
« Гм? Чому він не схожий на те, що я бачив в історії вежі? Здається, тонше...»
У цей момент Соул раптом помітив, що компас у його лівій руці знову тремтів і потім різко змінив напрямок, вказуючи на те, де залишилися Марія та Дерен!
Сола відразу осеніло: « Іх два!»
Соул, дивлячись на хвіст, який він схопив, зрозумів, що Марія, швидше за все, в небезпеці.
Хвост, здатний вбити мага третього рангу, чи зможе він убити Марію?
Цього не можна допустити!
Вона ж його щойно вибрана мета!
Але якщо він зараз кинеться в погоню, шукаючи за собою б'ючий хвіст, то може і не встигнути.
« Я не можу дістатися до них, тому нехай вони дійдуть до мене! » — сказав Сол.
Цей сигнал спочатку був призначений для того, щоб Марія спустилася в море і могла викликати Сола, але тепер він використовував його, аби закликати Марію та Дерена.
Одному наздогнати другий хвіст було важко. Вони могли зменшити відстань, яку треба було подолати.
Подавши сигнал, він відразу отримав відповідь від Марії. Вона повідомила, що негайно висувається.
Сол поплив у її напрямку.
Його хвости досі билися. Соул обернувся і холодно подивився на нього.
- Я знаю, що у тебе є свідомість. Якщо не хочеш жити вічно у вигляді хвоста, краще співпрацюй зі мною.
Хвост, до цього люто опирався, раптом обм'як, але коли Сол зібрався плисти далі, знову почав бурчати.
Він, здавалося, вагався, не знаючи, чи можна довіряти Солу.
Соул, довго думаючи, дістав щоденник і легонько приклав його до хвоста. Щоденник відразу почав кликати свідомість, заключене в хвості, але Сол стримував його, не даючи поглинути душу.
- Відчуваєш? Я в будь-який момент можу як звільнити тебе з цього мутирового тіла, так і знищити твою душу.
Заплутаний хвіст нарешті присмирел.
Соул, підхопивши вільний хвіст кількома щупальцями, продовжував плисти вперед, поки не відчув наближення Марії. Помітивши, що вона б’ється, він негайно зупинився і змінив форму на чорний скелет.
З шумом вирвавшись з води, Сол побачив, що Дерен кудись зник, а Марія обв'язує чорний довгий хвіст.
Це був той самий хвіст, який він бачив у « просунулом» вежі.
Марія з якоїсь причини не використовувала магію. На її обличчі було написано страждання, все тіло тремтіло.
Хвіст намагався затягнути її під воду, але навколо неї з'явилося червоне кільце світла, яке автоматично відбивалося його тягі.
Якби не це кільце, Марію б затягли на дно ще до приїзду Сола.