Мерфі на мить занурився у свої думки, наче щось згадавши.
— Але хоч би що там було, то все ж таки це дає можливість добувати рідкіші ресурси, яких більше немає. Соуле, чи не маєте ви в Нічному краї охочих перебратися сюди?
- Я не можу змусити магів міста Рейн робити те, чого вони не хочуть. Я передам їм цю пропозицію, але яке рішення вони приймуть в підсумку, я не можу знати напевно.
- Це неважливо. Можна сказати їм, що всі ресурси, які добувають за Стіною Вздрохів, не облягаються податком і залишаються у їх розпорядженні.
- Стіна Вздохів не бере свою частку? — Слеван.
- Стіна є стіною. В бою всі допомагають один одному, і немає такого правила, щоб хтось давав частину здобичі. Крім того, ми самі забезпечуємо ресурсами магів, які несуть тут довгу службу. Чим довше залишаєшся, тим більше отримуєш.
Мерфі, перейнявшись заправським торговцем, розховував усі переваги служби на Стіні.
Соул тримає усмішку і кивнув. - Добре. Думаю, буде багато людей.
Мерфі поплескав Сола по плечу. - І не турбуйся, що вони підуть і не повернуться. Зрештою, хто зараз не знає, що ти - лікар у Чорному припливі? Життя цих людей можна сказати, у твоїх руках. Ха-ха...
Побачивши, що Сол прийняв його пропозицію, Мерфі знайшов мету сьогоднішньої розмови успішним. - Хочеш ще прогулятися або повернешся відпочити? — запитав він.
Оскільки вже Сол вибрався, повертатися так скоро він не планував. - Я б хотів відразу піти до наставника.
— А? — Кори схилила голову набік і, подумавши, сказала: « Тоді я залишуся тут.
Вона все ще не відійшла від страху наставника Горса. Хоча Корі прийшла разом з Солом допомагати йому в бою, вона відразу ж згадала про зустріч із Горсою.
- Хе-хе, розумію, зрозумів. Навіть багато наших патрульних магів третього рангу не наважуються йти до Горсі. Характер у нього і впрямь трохи дивний.
Мерфі не був здивований сором’язливістю Корі. Він пояснив їй, куди можна піти, де її можуть зупинити патрульні, і як покинути Стіну Вздохів.
Після цього він особисто привів Сола до Горса.
Цього разу Мерфі не використовував телепортації. З наближенням Чорного припливу навіть він намагався уникати її.
Атмосфера за Стіною Вздохів разюче відрізнялася від тої, що панувала в Північному місті. Навколо не було видно ні душі, але магічні коливання відчувалися з різних боків.
Рів океану заповнював весь простір. Над головою висіли щільні хмари, які швидко падали по небу. Марнотні тони створювали гнітюче відчуття майбутньої великої битви.
Голос Мерфі пролунав крізь завивання морського вітру: - Сол, чи не хочеш і ти подумати про те, щоб залишитися на деякий час на Стіні Вздохів?
Соул відповів не відразу.
Мерфі повернувся до нього, і цього разу в його погляді не було нічого від торговця - він був абсолютно серйозним. — Ти зараз дуже сильний та у протистоянні з Глазом бурі майже не допускаєш помилок. Тобі більше не потрібно, як попереднім чарівникам третього рангу, роками нести варту в Нічових землях. Якщо ти хочеш рухатися далі, я настійно раджу тобі залишитися на деякий час в Морі Бур. Уступай у бій з місцевими тварями Чорночервоного припливу, відчувши цей світ, який змінюється під дією нових законів. Це може допомогти тобі знайти свій майбутній шлях.
— Нести службу в Море Бурь? — Сол замислився.
Він прибув сюди, щоб відвідати наставника Горсу і заодно визначитися з четвертою метою для « Семфонії долі». Служба в Морі Бурю означала, що наступаючу атаку Чорного припливу він проведе у вежі магів за Стіною Вздохів. А це у свою чергу не дозволить йому знайти підхожу мету на півночі.
Але слова Мерфі були дуже розсудливими, і Сол відчув укол спокуси.
Оброна Імперії Вічного Ночі принесла йому багато плодів, так чому б не повторити цей досвід на Стіні Воздохів?
Що до четвертої мети... з цим можна розібратися після зустрічі з наставником.
— Ладно. Я беру участь в одному бою разом з чарівниками Стіни Вздохів.
Мерфі задоволена, але наступна його фраза була дивною. - Чудово, я знайду тобі помічників. Але коли цей чорний припливає, тобі краще піти якомога швидше.
Сол здивувався. Чому це Мерфі раптом став його випрошувати? Навіть після того, як у Чорному припливі він міг би затриматися тут на якийсь час, чи не так?
Зрозумівши погляд Сола, Мерфі не обертаючись відповів: - Після цього Чорного припливу тебе можуть шукати і Раді Зоряних Ворт та Нортон.
Це було як виправдання. Хіба він не міг би отримати звістки від Нортона, перебуваючи на Стіні Вздохів?
Незважаючи на сумніви в душі Сола, він лише кивнув головою і не почав розпитувати. Можливо, маг Мерфі мав інші приховані причини.
— Лорд Мерфи! - Раптом до них наблизилася чиясь фігура, голосно викрикуючи ім'я мага.