Вивчаючи це закляття, Сол проводив багато експериментів. Всі ці місця потім були суворо запечатані. Дехто навіть очищав щупальцями Пепальні щупальця, а потім спалював, щоб не було наслідків.
Врешті-решт, він провів один маленький тест у пустельному місці в Хаотичному домі.
Оболонка, що оточувала домен, здавалося блокував більшість зарази. Але навіть так, коли Сол використав "Подивитися з Бездни" близько хвилини, на поверхні пустелі виникло дивне явище.
У піску з’явилися вм'ятини у формі бігаючих людей. Ніби хтось, лід на землі, намагався втекти.
Тому Солу довелося очистити всю цю ділянку і навіть перетворити пісок у скло, щоб позбутися цього явища.
Окрім цих трьох потужних козирів, Сол вивчив і кілька високораномовних заклинань. З допомогою сили долі, навіть найскладніших книжок для вивчення цілої кімнати, він дуже швидко опанував свої знання.
Це був прихований бонус сили долі.
Але навіть ставши таким сильним і страшним, плануючи поїхати до Глаздо Бездни, він отримав від щоденника лише одне слово — « смерть ».
Це змусило його дуже турбуватися про наставника Горса.
Чи він повернеться живим?
Поспішаючи, Сол за три дні дістався крайньої півночі.
Тут цілий рік лежав сніг. Навіть мантій мав хутряний комір. Дуже колоритно.
Сол і Корі зійшли з дирижабля й домовилися з капітаном Гаррі забрати їх через сорок п’ять днів. Незалежно від того, чи вийде зворотний рейс, вони оплатить всі витрати. - Не потрібно, не треба, — кланяючись, повторював капітан. — Ми й без грошей за вами прилетимо.
Попрощаючись з ним, Сол і Корі увійшли в Північне місто.
За мурами виднілася сіра висока стіна, яка стояла на північному узбережжі.
Вона була заввишки кількасот метрів. Для звичайних людей це був величезний бар’єр, що відділяв їх від Північного моря і давав їм тепло й спокій.
Тому, як і в Імперії Вічного Ночі, хоча тут були набіги Чорного припливу кожні кілька років, звичайні люди жили досить спокійно.
Щоправда, тут було дуже багато магів, і прості люди мусили бути надзвичайно обережними. Але оскільки тут було багато роботи для звичайних людей, а маги не мали єдиної влади, врешті-решт склалась дивна модель співіснування. - Привіт, ласкаво просимо. Чим можу допомогти?
Червона дівчина, одягнена в синю міхову куртку і щільне плаття, з-під якого виднілися коричневі шкіряні чоботи, стояла біля входу до готелю і зі яскравою, відкритою посмішкою дивилася на Солу та Кори.
Це нагадало Солу про гостес у дорогих магазинах з його колишнього життя. Тільки в її усмішку все ж була толіка боязкості. - Ми хочемо зупинитися тут приблизно на місяць. У вас є житло для магів?
— Да. Будь ласка, панове. У нас є окремі будиночки-вілли, і прості вежі до чотирьох поверхів...
— Вежі? — З цікавістю запитала Корі. - Ви і башти будуєте?
« Так, пані », — з усмішкою відповіла дівчина. - Пан наш готель теж маг. У цих вежах збудовані прості ізолюючі та захисні кола, є житлові кімнати і лабораторії. У нас є спеціальне обладнання. Якщо у вас є особливі запити, можете замовити в нас, і ми додамо вам будь-який товар, який продається в місті.
— Тоді башту? — Корі, очевидно, звикла жити в вежах. Вона подивилася на Сола.
Той, звичайно, не заперечував.
Вони пройшли у двір готелю і на маленькому пагорбі вибрали башту вище.
У ній було чотири поверхи. Кожен міг обрати її за бажанням.
Зрештою Корі стала облагороджуватись. Третій і четвертий поверх вона відвела під житлові кімнати, другий - під лабораторію, а перший — під приходом.
Дівчина-порт'є, почувши її вимоги, трохи здивувалася, але тільки широко відкривала очі, не сміючи вимовити більшого.
Сол пішов платити, а заодно і прогулювався по пагорбу за готелями.
Тут жило багато магів, і більшість з них вибрали башти.
Оскільки Сол приховував свої магічні коливання, інші не знали, що він — третій маг і тому просто кивали на знак вітання.
Магі зазвичай були ввічливими, але трималися на відстані. Важко було без часу чи досвіду зблизитися.
Звичайно, були й винятки, але Солу вони ще не зустрічалися.
Коли він повернувся, то побачив з вежі дівчину-порт'є, міцно стискаючи в руці блокнот із записами. - Ви були здивовані? Щось не так? - зупинив її Сол.
— Вы... Ви з пані Корі вибрали дві різні спальні, але одну спільну лабораторію - дівчина спочатку застигла, потім почервоніла і відтак зникла. Вона виглядала трохи наляканою, але коли Сол бачить, що чекає на відповідь, то чесно зізналася. — Тому я й здивувалась. Я бачила багато чарівників, які їздили разом. Вони завжди ділили одну спальню, але лабораторії у них обов'язково були різні ... Дехто навіть встановлював у них окремі захисні та екранові кола.
Сол думав, що тут якісь особливі звичаї а виявилося все так просто.