Соул перепробував кілька способів, але так і не зміг активувати інші функції. Може, запитати у нього? "
Але, подумавши, він відмовився від цієї ідеї. Якби Фліїм знав, як користуватися нею, то не сховав би її на дні Корідора Свитання. Або запитаю у Кісмета, цей хлопець багато знає".
Юла сиділа у своїй кімнаті, опустивши голову.
Кімната була в одній з бешт замку Кем. Кіра, повернувши контроль над палацом, виділила її спеціально для сестри.
Кімната була розкішно убрана, а з вікон відкривалася прекрасний вид.
Але Юла не могла вийти.
Кір за допомогою магії повністю запечатала кімнату. Усередині могли доставляти лише їжу та маленькі предмети.
Тому, незважаючи на всю розкіш і чудовий вигляд, це була справжня в'язниця.
Як би Кір не жаліла сестру, вона не могла її відпустити.
Через те, що Юла розмовляла з Фліїмом, влаштувала засідку на Горсу, всі звичайні люди, які були в той день у замку, зазнали сильного світлового випромінювання.
Половина з них загинула, а решта людей страждала від хвороб.
Вони були підданими Кіри. Юлі було байдуже, а Кір ні.
Кіра послала придворних магів лікувати їх і наказала перевірити, чи хтось ще в місті постраждав.
На щастя, Горса швидко контролював свої дії і царство північного сяяння не почало сильно поширюватися. Інакше ціле місто могло б стати мертвим.
Коли Кір дізнався про це, то був шокований.
Вона заперла Юлу і одного разу її відвідала.
Тоді Юла сиділа, опустивши голову і мовчала.
Тепер Горса нарешті покинув герцогство Кема, і Кіра знову прийшла до неї.
Коли Юла помітила за вікном силует, вона повільно підняла голову.
Її обличчя було блідим, вираз - мертвим. Вона дивилася на Кіра, ніби питаючи: « Коли ти мене вб'єш? »
Того дня Горса, хоч і поглинула більшість свідомості Фліїма, не завдав шкоди Юлі. Він тільки запечатав всі її здібності і передав їх рятувальній Шайї та Корі Кіре.
Кіра не знала, що Горса збирається з нею робити. А він після битви занурився в глибоку медитацію, перетравлюючи чистої магії світла, отриману від Фліїма.
Тільки що він вийшов, коротко поговорив з Кіром і, як не бувало, пішов.
Кіра прийшла, щоб передати Юлі його рішення. Тому відтепер ти будеш замкнена тут.
— Він... Не вб'є мене? Чому? — Юла, до цього беземоційна, повільно підняла голову.
— Я не знаю. Може, ти йому ще потрібна, а може...
- Може, він все ще мене любить? — Очі Юли раптом забили.
Кіра піджала губи. Вона вважала сестру дуже, дуже нерозумною.
Звідки у Горси почуття?
Він навіть своє підвищення приховав від більшості близьких. Що ще в ньому можна було вірити?
Але Юла б все одно її не слухала. - Думай, як хочеш, — лише сказала Кіра. - Все одно Горса пішов. Він, можливо, більше ніколи сюди не повернеться.
- Чому? — замерла Юли.
— Я думаю, тому що ти йому більше не потрібна, — потиснула губи Кіра.
Вона думала, що Юла розлютиться і вибухне гнівом. Але та лише усміхнулася, зовсім не довіряючи її словам. І зробила це. Але він мене не вбив. Він навіть не завдав мені шкоди. Він любить мене, і Юла знову сіла на її губах.
Кіра не знаходила слів, коли він дивився на цю самообмануючу Юлу.
Їй весь час здавалося, що це не та її сестра, яка була так одержима магією. Але всі говорили, що це вона.
Кіра повернулася і подивилась на тихий в західних променях міста.
— Тебе проводити? — запитав Нортон, коли вони залишали Вічну ніч.
- Не потрібно. Я думаю, що тепер нас ніхто не зупинить — з повагою попрощався Сол.
Він був старшим його наставника, а отже, і його найстаршим. Крім того, він допоміг йому втекти з полону Фліїма.
Нортон, дивлячись на Сола, теж був сповнений почуттів.
Хоч він наказав Солу залишатися зовні, насправді він хотів, щоб той привівши його до Корідора, негайно пішов. Зрештою, в його очах маг третього рангу не міг протистояти атакі Трібунала.
З одного боку, він хотів допомогти Горсе влаштувати засідку на Фліїма і не дозволити йому повернутися, а з іншого — в Корідору, використовуючи перевагу місцевості, зупинити наступ інших магів, у тому числі Ейло.
Він був упевнений у успіху, але ціною цього були б позосталі три-чотири роки його життя.
Але Сол змінив план.
Він допоміг Нортону зупинити атаку зовні і, крім того, зруйнував більшу частину основи Фліїма, ще більше відстрочивши його відновлення.
Тепер, коли залишився лише один вільний маг четвертого рангу, Ейло, який до того ж дуже дбав про своїх, він не нападатиме на Клан Сяючих, а Нортон витратив набагато менше сил.
Тому зараз у нього було ще років 10-сім. Це герб нашого клана. Якщо тобі коли-небудь знадобиться щось, активуй його, і мої люди як можна швидше прийдуть до тебе на допомогу.