Не втекти?
Горса і не збирався.
Він навіть перестав намагатися наблизитися до джерела світла. - Ти тримала мене тут стільки днів, в основному, щоб дочекатися Фліима, чи не так? — Просто стоячи на місці, запитав він.
Вона мовчала. ти ховаєшся позаду Юли? — не унимался Горса. - Так хочеш мене вбити, що ховаєшся за жінкою? Трібунал не може хоч раз вчинити чесно?
— Горса! — Нарешті холодний голос Фліїма змінив голос Юлія. - Ти завжди знаєш, як мене роздратувати.
— Звичайно, знаю. Горса розсміявся, цього разу щиро. - Ти вже здався Око Бездні...
- Досить! — Флиим обірвав його на півслове.
Світло знову спалахнуло.
У мить він осліп.
Царство північного сяяння, максимальна потужність!
Таке потужне заклинання світла, розвернувшись на повну силу, могло забруднити все живе в радіусі тисячі метрів!
На мить Горсе здалося, що він чує, як випаровуються камені. Але він відразу перестав чути і звуки.
Здавалося, що світло замінило усі п’ять почуттів. У його свідомості залишилася лише ця стихія.
Нарешті, в середовищі з повним відсутністьм темної сили і перевибутком світлої Горси, чий баланс був заснований на їх взаємодії, почав мутувати.
Його тіло на мить покрилося чорною коркою, яка відразу розвіялася.
Всі тіні зникли з його тіла, наче волога!
Фліім не нападав безпосередньо. Але те Царство, створене ним, перекрутило й порушувало баланс і викликало мутацію.
Коли Горса помре, Фліїму залишиться лише замістити сліди. І навіть якщо Нортон дізнається, хто справжній вбивця, у нього не буде ніяких доказів.
Саме в той момент, коли Фліім вже вважав, що все вирішено, Горса знову заговорив.
Його голосові зв'язки теж мутували, голос був дивним і різким, наче змішаний з гниючим тілом. - Фліім, тобі іноді... Не вистачає божевілля! Хе-ха-Ха-га-х, ха-хо-ху...
Горса, наче зумівши, розхвилювався. Хоч його голос і був схожий на скрегіт металу, він продовжував хохотати, широко розсунувши рот.
Його рот ставав все більшим і більше, поки не зігнувся під кутом в 270 градусів, а затилок не з'являвся до розмірів грецького горіха.
Його тіло зменшилося, а голова надувалась. Рот зайняв дев’яносто відсотків усього тіла.
Здавалося, він повністю мутував.
Але Фліім відчув, як його духовне тіло тремтіло! В серці зародилась тривога.
Ледве він зрозумів, як Горса, здавалося б, мутировий, різко рвався вперед і в мить подолав десять метрів, опинившись біля джерела світла, до якого раніше не міг наблизитися.
Його величезний, як стіл, рот, повний спотворених, вже не схожі на зуби, іклав, широко розкрився і ...
...захопився!
Як крокодил, який довго був у засідці, він вчепився на свою здобич. Хоч він і не кричав від болю, але всі низькогаркові маги поблизу відчувши цю хвилю, швидко побігли на землі.
Горса, вчепившись, не міг відразу відірвати шматок. Він мотав головою, намагаючись вирвати хоч частинку душі Фліїма. — Ти не третій ранг! - Нарешті, зрозумів Фліім. Його голос тремтів. — Твоя мутація... Це все удавання?
Горса, вчепившись у нього, як дикий звір, заволодів первісну битву. Він не міг говорити, але його прониклива голова промовила йому своє захоплення і радість!
Фліїм зрозумів, що потрапив у засідку. Хоч він і переніс сюди половину своєї душі, але цього було недостатньо, щоб вбити тільки що прорвався на четвертий ранг Горсу.
Той давно все підбудував і чекав його!
Не було часу на каяття. Треба було негайно відступати.
Він міг би залишитися і битися з Горсою на смерть. Зрештою, він тільки що прорвався і не міг зрівнятися з ним. Але Горса, очевидно, був готовий. Треба було побоюватися інших його козирів.
План вбивства Горси провалився. Не варто було більше втрачати час.
Але саме в той момент, коли Фліїм намагався розірвати зв'язок з Юлою і повернутися до Коридор Свитання... Він виявив, що шлях назад спотворений іншою силою!
Навіть якщо він і переніс сюди половину своєї сили, інша половина залишилася в Коридорі. Ніхто не міг обійшов його, спотворити зв’язок і перешкодити йому повернутися!
Значить, втрутився маг четвертого ранга!
Він одразу подумав про одну людину. Як він сміє?
У його голосі лунали гнів і недовір’я.
Маленький кусочок, наповнений чистою енергією світла, обгорнув його як розжарене вугілля, але Горса не моргнувши і оком проковтнули його. - Ось я й кажу, тобі бракує божевілля, — почувся голос хрипкий. - Ти можеш таємно порушувати договори заради своєї мети. А я... Я дійду у відкриту.
Подавши це, Горса кинувся в атаку!
Коли Сол і Ейло увійшли в єдиний рівень Корідора Свічу й побачили Фліїма, вони обоє були вражені.