Через деякий час він нарешті дав цінну відповідь. Корі каже, що в замку вдень рідко запалювали світло. Але коли ми минулого разу потай спостерігали, то побачили, що у всіх вікнах горить яскраве світло. Спочатку Корі подумала, що це Юлі через свою тягу до розкоші наказала запалити світло у всіх кімнатах. Вона й у своїй кімнаті завжди так робила. Вона, здається, дуже боїться темряви. Боиться темноти? Навряд чи, - посміхнувся Сол. Він уже здогадався, що вона задумалась. Я думаю, Юла вже готувала цю пастку ще до того, як прийшла до Кіра!
Коли Сол припустив, що Юла перетворила весь палац і навіть всю столицю у пастку, він почав роздумувати над тим, який метод вона могла використати проти наставника Горси. Він щойно був у Вечній Ночі, зараз він навряд чи встиг би дістатися туди. Навіть з наддальним телепортом це зайняло б час."
"Сол", я думаю, цього разу Фліїм може і не піти. Чому ти так думаєш?
КОЛИ він планував покинути Нефрайт, ми скористалися цим, що призвело до втечі русалок і серйозних пошкоджень Дерев. Тому, щоб забезпечити безпеку Нефрайтові, він більше не піде геть. Я підозрюю, що він може використовувати магію на зразок приходу, щоб його душа за допомогою підготовленого Юлій кола безпосередньо з'явилася в Кема. >> -- Але я одного разу вже бачив Фліима у ліхтарі, і це не вимагало такої складної підготовки.
-Це інше. Якщо ви поділите вашу свідомість і помістіть її в ліхтар, то він зможе максимально спілкуватися з вами або придушувати негарних магів. Але якщо він хоче вбити Горсу, йому доведеться відокремити як мінімум чверть своєї ментальній сили, а то і більше. Фонтар такого не витримає. Нам потрібен сильний маг і особливий носій.
Він навмисно вивів Байрона з Нічових земель, щоб це виглядало як втеча, і Фліїм привів їх до Трибунал.
Він зробив це, щоб, коли Фліім знову збереться покинути Трибунал для вбивства наставника, втрутитися і зірвати його плани.
Але тепер, коли стало ясно, що Фліім нікуди не піде, план треба було міняти. - Я зрозумів. Пане Флоко, ви все ще біля Стіни Вздохів? — Сол хотів дізнатися, чи зможе Флоко взяти участь в його плані.
✔ Я в морі. На певній відстані від узбережжя Статта.
Соул не засмутився. Хоч у нього і не було допомоги від псевдо-п'ятого рангу, але він вже заручився підтримкою іншого могутнього союзника.
Обміняючись інформацією з Шайєю і Флоко, Сол повернувся в замок.
У цей час Байрон вже почав експериментувати. Хоч останнім часом він і був зосереджений на костях монстрів, але свої експерименти з інертацією Чорного припливу він не закинув. Тепер, отримавши доручення від Фліїма, він міг відновити їх. Крім того, це була його тема, і Сол міг під цим прикриттям займатися своїми справами.
Соул глянув на старого Байрона, але не став його відволікати. Він відійшов в кут, закрив очі і, занурившись у медитацію, увійшов до своєї ментальній платформу.
Хоч про існування щоденника і було відомо вже більш ніж трьом людям, і приховувати його далі не мало сенсу, але про те, як ним користуватися, знав тільки Кісмет. Отже, цей секрет Сол ще не міг нікому розкрити.
Коли Сол стояв на платформі під блимаючими зірками, він знову дістав щоденник. Щоденник, покажи мені".
Горса був дуже далеко. Якщо б не близькі стосунки між Солом і його друзями, то було б дуже важко використовувати щоденник для передбачення.
Він розгорнув книгу в темно-червоному переплетенні на порожній білій сторінці.
Зі сторінки вирвалися чорні нитки і кинулися до зоряного неба, розчиняючись на півдорозі.
Міріади чорних ниток заповнили простір навколо платформи, перетворивши все на чорно-білий ескіз. Лише віддалені зірки продовжували яскраво мерехтіти, наче передречення щоденника їх не стосувалось.
Через мить чорні лінії втягнулися назад, наче їх стёрли, і світ знову став кольоровим та об'ємним.
Соул відкрив очі. Його обличчя було серйозне, а в очах читалися подив. Я зовсім не бачу прогнозів смерті наставника Горси? "
Соул тільки що відчував його присутність, але щоденник не спрацював. Як... Ніби... Йому не загрожувала смертельна небезпека!
Сол залишив ментальну платформу. У кімнаті замку нічого не було. Він сів у кутку, притулившись до стіни, і, подумавши, раптом розсміявся. - Ні, хех, зовсім ні, ху-хе-ге, взагалі не те...
Коли Байрон почув його сміх, то підняв голову.
Він побачив, що Сол не зійшов з розуму, а щиро радіє, і, подумавши, ніби все в порядку, знову схилився над своєю роботою. Зрештою, якщо Солу щось знадобиться він скаже.
Насміившись, Сол підвівся і підійшов до Байрона.
Той, хто не припиняє роботи, лише подивився на нього і показав йому, що слухає. Деякі етапи експерименту можуть здійснити тільки вона.