На жаль, їхній глава Трібунала ніколи не хвилювалася.
Ніхто не знав, що його взагалі хвилює, крім Чорного припливу. Як ніхто не знав, заради чого насправді виносяться вироки Трибуналу.
Коли Лія дивилась на Сола, який мовчки схилився до голови, то відчула жаль. Вона повільно підійшла до нього, опустилася на одне коліно і взялася за край його мантії. Якщо вам потрібно додати магію або щось інше, ви можете взяти це у мене.
- Навіть якщо я не поверну? — Сол іскоса глянув на неї.
— Я тут, щоб служити вам, — кивнула Лія. - Ви можете вимагати від мене будь-що.
Соул прищурився. З макашки Лії вислизнула тонка нитка долі і, як щеня, з надією подивилася на нього.
Через годину Лія, хитаючись, покинула його, тримаючись за стіну. Загорнувши за ріг, вона побачила перед собою світлі двері. Так вона звідси виходила. Але Солу ці двері бачити не міг.
Лія зібралася з духом, щоб ніхто не помітив, що її магія майже повністю вичерпана, і з високо піднятою головою вийшла з дверей.
Ззовні, в залі засідань Трибунала, нервово розгулював Ройе.
Побачивши Лію, він відразу підскочив до неї.
— Пане Рой, пане Сол не в дусі, — похитала головою Лія. - Він майже не говорить, окрім експериментів.
З цими словами вона передала Ройові матеріали Мідорі, які отримала від Сола.
Рой, отримавши те, чого чекав, не пішов. Він з блідим обличчям опустився в крісло.
Після воскресіння минуло кілька днів, він все ще був слабкий. Хоч він і міг впоратися з магом другого рангу, але відчував себе неважливо. А тепер, коли Фліім замкнув Сола в Коридорі Свитання, йому стало ще гірше.
Ще коли Сола запрошували сюди, він знав про наміри голови Трібунала. Не дайте цьому майстерному цілувальнику потрапити до Горсі, щоб той не зміг вижити і не порушив плани голови.
Але Сол, з моменту свого прибуття до Венної Ніч, вів себе дуже струнко, співпрацював із ним і Альфонсо. І навіть врятував стільки людей під час Чорного припливу.
І, звичайно ж, його головною заслугою було те, що він посадив у Червоному морі нове дерево — Мідорі.
Хоч контроль над нею і виявився в руках звичайної людини, Сандера, що трохи дратувало Ройе, але він був більше радий тому, щоб дерева Червоного моря, які він вирощували десятки років, могли вижити.
Поступки Сола поступово замінили на сувору доброзичливість Ройа, яка стала для нього справжнім визнанням. Зрештою, він вже майже вважав його своїм.
Але тепер...
Ройе зітхнув.
Альфонсо був його другом, справжнім другом. Але його дії загрожували Нефрайтові, тому Рой одразу доніс Фліїму. Вони розробили план, який дозволив Альфонсо зібрати всіх пробних русалок і потім зловити їх усіх разом. І навіть знаючи, що Альфонсо загинув від своєї провини, Рой горів, але не жалкував про скоєне.
Але Сол робив лише те, що допомогло Трібуналу.
Хоч Рой і підозрював його в змові, але швидко зрозумів, що маг третього рангу просто не міг створити мутанта із русалок. Зрештою він списав свою смерть на невідомого мага четвертого рангу, якого Альфонсо використав як козир і більше не думав про Солу.
Тому Рой і було так важко. — Пан Роюе, — тихо запропонувала Лію, бо той теж не схвалював заточення Сола - це може призвести до помилок унаслідок постійної передачі інформації. Чи це не зашкодить росту Мідорі?
« Я поговорю з головою, — сказав Рой. — Роя стояв у руці і стискав матеріали Лії. — Навіть якщо він не хоче його відпускати, немає потреби тримати його в місті Коридоре Свитання.
Сказавши це, Ройє широкими кроками залишив зал. Лія продовжувала роздумувати, як допомогти Солу вибратися з в’язниці.
Поки ззовні думали, як витягнути Сола з Корідору Свічника, він і сам не сидів склавши руки.
Оглянувши звіт про ріст Мідорі, він знову почав бродити по коридору.
Сидіти у в'язниці і чекати, поки Фліим змилоться та відпустить його, або поки хтось його врятує, було не в його характері.
Хоч у перший день він і обійшов цей квадратний коридор кілька разів і нічого не знайшов, сьогодні він вирішив оглянутися ще раз.
Якщо Коридор поглинає магію і блокує ментальну силу, значить він дійсно призначений для зберігання душ. Тут зберігалася душа Рой. А може, тут були й інші душі?
Солу потрібно було знайти « людей, які жили в країні », зібрати більше інформації для того, щоб розробити план втечі.
Він пройшов по квадратному коридору більше десяти разів, але так і не знайшов жодної лазівки, через яку могла б проскотитися його ментальна сила.
Пам'ятаючи, що Лія кожного разу з’являється через кут, він також підійшов до одного із них.
Дві стіни сходилися тут під прямим кутом. І хоч цей кут був ідеально гладким, без єдиної щілини це все одно місце стику. Можливо, вихід був тут.
Соул прищурився. З його пальця вислизнула невидима для сторонніх тонка нитка і доторкнулась стіни.
Стіни Корідора були гладенькими на дотик, наче вкриті шаром штукатурки. Неможливо було визначити, з чого вони зроблені. Але нитка долі, доторкнувшись стіни, відразу ж увійшла в неї, не зустрівши ні опору, ні відбиття.