Рой, як завжди, скоро змагався.
Сол кивнув.
Але Рой, хоч і припустив це, все одно відчував якийсь підволок. - Навіть маг не може довго знаходитися в нелюдському тілі, не кажучи вже про майже рослинного демонічного створіння. Ти впевнений, що ця Мідорі скоро не мутує?
— Мідорі померла в дитинстві, — пояснив Сол. — Її душа вже давно була заточена на дні Блакитної Бухти. Якщо в таких умовах вона змогла зберегти свою сутність і не збожеволіти, це свідчить про унікальність її душі.
Душа Мідорі була чимось схожа на душу Кейта. І, якщо говорити про талант, Мідорі була навіть сильнішою за Кейт, маг другого рангу. Вона не знала нічого про магію, тому змогла вижити лише через інстинкти.
Якби вона у свій час змогла стати магом... Проте, про « якби» думати було безглуздо.
Рой замислився і відразу поставив наступне ключове запитання. - Навіть якщо душа Мідорі не мутує в новому Дереві, чи зможе демонічна істота з власним розумом все ще поглинати заразу Чорного припливу?
Звичайно, що ні. Але Мідорі - інша справа, — Сол знову поклав руку на плече Сандера і виштовхнув його вперед. — Мідорі дуже близька с Сандером. Ще до повернення на Нефрайт між ними встановився духовний зв’язок. Так що зараз Мідорі слухає тільки Сандера.
Рой зісковзнув по злегка напруженій особі Сандера, а потім перемістився на все ще розрослих гілки Мідорі.
"Мідори" вже майже повністю покрила їх сектор оборони і тепер свідомо розширювалася в сторони, а не вглиб моря. Очевидно, вона діє самостійно.
Рой дивився на це з заздрістю.
Він добре знав, наскільки ефективно дерево Чорного моря справляється з заразою. Якби не той розлад, він би ніколи не відмовився від ідеї його вирощування.
Але він і не думав, що доставивши туди душу, гібрид Дерєвого Чорноморського моря та Переверненого дерева зможе вирости й охопити таку велику територію.
Якби він міг контролювати Мідорі... Але вона ще росла. Про інші плани можна було подумати, коли все стабілізується.
Рой знову подивився на Сандера. На цей раз у його погляді вже не було тієї оцінки і підозр, а з'явилося повага. - Схоже, його величність Олександрос знову нас дивувався, — із посмішкою сказав він.
Сандер подав внутрішній неспокій. Він знав, що Мідорі не може вічно покладатися на Сола.
Чи він матиме духовний зв’язок з Мідорі, справжнім правителем чи знову стане маріонеткою — залежало тільки від нього.
Хоч Рой і розмовляв з Сандером, інші чарівники все ще дивилися на Мідорі.
На цей час її ріст сповільнився. Стовбур не перетворився на велике дерево, піднявшись над водою. Він був навіть нижче, ніж довколишні дерева Червоного моря. Але її гілки розгалужуються дуже широко, здалека нагадуючи величезну мережу, яка обплутала всі дерева поблизу.
Інші маги постійно стежили за Мідорі. При найменших знаках аномалії вони були готові негайно втрутитися, щоб взяти нове дерево під контроль і захистити інші. Але поки не виникало жодних проблем, їх увагу перемкнуло на інше запитання: « Чи дерева вже більше не виросте? » — Я думаю, що це крона, сказав один з магів, який довго дивився на верхівку стовбура Мідорі.
— А якщо не крона? — Не відриваючи погляд від чорних гілок, запитав його сусід.
- Більше схоже на коріння.
— Хм... і справді схоже. Тільки коріння, без гілок і листя.
Ці два маги не знали, що одним із компонентів Мідорі було перевертне дерево, але завдяки своїй спостережливості вони зрозуміли суть.
Побачивши, що Мідорі перестала рости, Сол зібрався повернутися до тимчасового палацу.
Мідорі вирощування — справа не одного дня. Їй, можливо, знадобляться роки, а то й десятиліття, щоб поступово розширити свій вплив. Як пришвидшити процес і що робити з рештою дерев, які поки не охоплені Мідорі - над цим ще треба було подумати.
Звичайно, Сол міг лише запропонувати загальну ідею. Усі наступні роботи лягає на плечі Трібунала. Він не міг довго залишатися на Нефраті.
Його запросили на роботу, і вона зникла. Третя мета його « симфонії долі » була досягнута. Тепер йому потрібно було придумати, як сказати, що він хоче повернутися в Нічінні землі.
Роздумуючи про це, Сол мимовільно позіхнув.
Він підійшов до Рой і Сандера. Подальше спостереження — на тобі. И... Стюарт. Ти, напевно, знаєш, що сталося. Я так і не знайшов його слідів.
Стюарт, можливо і загинув, як передрікав щоденник. Але, як видно з прикладу Ройа, якщо його душа і свідомість вижили, то він міг би повернутися до життя. І імператор Ейло, мабуть, просив Сола знайти душу Стюарта. Тепер пошлючи людей на море, Рой не відмовився.
Раз Рой взяв на себе пошуки, Сол міг вважати, що виконав свою обіцянку імператору.