Ванесса піддалася губам, але відразу знову розслабилась. Вона переклала погляд на Сола, що йшов за Роєм. Хоча вона не знала його, але відразу ж помітила, що ці двоє тримаються на рівних.
Ванесса не була об'єктом експерименту, тому Сол, тільки раз глянувши на неї, пішов за Рой в будинок. Рой впевнено рухався помахом. Здається, Ванесса не пішла за ними.
— Ванесса — це мачуха Сандера?
— Вона сама.
- Я помітив, у неї гарне духовне тіло. Чому вона не стала магом?
Рой зупинився перед дверима і повернув ручку.
З кімнати відразу вирвалися клуби білого пара. Хвиля давала зрозуміти, яка гарячка всередині.
Увійшовши в басейн, Сол побачив п’ятнадцятилітнього підлітка. Коричневата рідина в басейні доходила йому до грудей.
У ніс Солу вдарив запах гнилих яблук. - Це очищення від домішок?
Соул озирнувся кімнату. Окрім великого басейну, вона нічим не відрізнялася від звичайної кімнати.
— Так, — кивнув Ройе. - Потрібно як слід все вичистити. Що, якщо королівська кров русалок буде забруднена?
Хлопець, на ім’я Гаррі, сильно терпів, але коли побачив Рой і Сола, що прийшли, то примусив себе посміхнутися. Правда, зуби він стиснув так міцно, що боявся, як би замість слів не вирвався сттон.
Рой, не турбуючись про страждання хлопчика, обминув басейн і вимірював його оцінкою. - Циц. Занадто розслаблене життя ти вів. У цьому зілля тобі доведеться просидіти ще три дні.
Почувши, що муки прослизнуть ще три дні, Гаррі закричав і обличчя його стало зовсім кислим. Але, згадавши про жебрака життя у своєму сільському пометі і про різке падіння з неба на землю, він все ж стерпів. Хлопчик у його віці вже мав свою думку, до того ж мати повністю підтримувала його, так що він проявляв недюжку.
Рой повернувся до Солу і кинув брови. - Ну як, непоганий кандидат?
— Непоганий, — кивнув Сол. - Амбітний, з парним конфліктом інтересів. Він буде активно співпрацювати в усіх твоїх експериментах.
На обличчі Рой з’явився самовдоволений вираз.
Обидва вони замовчали про одне: навіть якщо характер відповідний, це ще не гарантує успіху експерименту з об'єднання крові.
Вони вийшли з заповненої поромом кімнати і повернулися в головний зал. Ванесса, яка зустрічала їх у дверях, тепер накрила на стіл в їдальні. Здавалося, її зовсім не турбували страждання сина. Вона з ніжністю дивилася на Ройа.
— Не бажаєтеь отобедати?
Соул не став залишатися. Ванесса готувала офіційний сільськогосподарський обід: маленькі порції, багато етикету і виснажливий ритуал. У нього не було часу на марну трату. Коли Сол досягнув третього рангу і майже перестав бути людиною, він міг поповнювати енергію без їжі.
Рой ж залишився в маєтокі. Мабуть, після ситного обіду він збирався насолодитися також жінкою. Він особливо любив жінок різних рас і народів. Це був його спосіб знімати стрес. Але, навряд чи Рой відірве Ванесса руку під час утих. Вона була ще корисною.
Сол на самоті повернувся в палац.
Підходячи до тимчасового житла, він знову побачив того самого слугу. Сол не здивувався. Сандер, мабуть, дізнався, що Рой привів його до Ванесса і наказав слузі чекати тут.
— Идём.
Коли вони увійшли в маленьку, єдину у всьому палаці спальню, де відчувалася життя, похмурий вираз на обличчі Сандера миттєво зникло. — Пане Сол, стан Мідорі приведений в норму, як ви і говорили, - з жаром вимовив він.
Соул вже уклав угоду з Сандером і не збирався зараз відступати. - Добре. Нехай Мідорі продовжує відновлюватися. Я приготував для тебе зілля, яке тимчасово підвищує ментальну силу, щоб її стан не впливав на вас.
Сандер уже хотів подякувати Солу, але раптом з тривогою запитав: - Але якщо я прийму ліки, чи не розкриє це наш план? Чи не приверне цю увагу Трібуналу?
Чого ти боїшся? — Усміхнувся Сол. що ми з тобою старі знайомі. Крім того, ти щотижня здаєш кров для Дерів Червоного моря. Природно, що я допомагаю тобі відновлюватися.
Хоча Сандер розумів право Сола, він вперше таємно будував кози проти такого гіганта, як Трібунал. Якби не крайня потреба, хіба він, звичайна людина-маріонетка, наважився б на таке? Але, згадавши сьогоднішній приниження від імператора Чорного Пламені, те, як всі в палаці дивилися на нього, наче на предмети меблів, він, хоч і міг терпіти, відчув, наскільки у ньому розпалюється рішучість до протистояння.
Коли Сандер закінчив з темою Мідорі, він раптом розкрив долоню. На ній лежав маленький золотий шип.
Сол взяв шип і стьор з нього пальцями позолоту, об'єднавши його справжнім темно-синій, майже чорний колір.
"Так от вона яка, Ігла, фіксує душу?"
Сол придивився. Поверхня темно-синею голки, схожої на вишину, здавалося, була покрита візерунками. Але хоч би як він дивився, його неможливо розгледіти.