Кейт кинув. Він був не такий чутливий до крові роду Лазурної Чешуї, як Сол. Якби Флоко зараз міг вселитися в нього, то пошуки пішли б набагато швидше.
Тепер Солу і Кейту залишалось лише на основі підказок Флоко, намагаючись знайти інші русалки з кров’ю роду Лазурної Чешуї.
Альфонсо не шукав. Він зупинився в найгустішому місці і спостерігав за кожним рухом Сола та Кейта.
Дерева Червоного моря були стратегічним ресурсом, від якого залежало майбутнє всього континенту Нефрат. Звичайно, він не міг залишити Сола одного під водою.
Звичайно, і не варто було особливо турбуватися.
Через особливості Червоного моря і Деревів весь трибунал уважно стежив за цим місцем.
Якщо б сталося щось непередбачене, то навіть глава Трібунала Фліїм відразу ж з'явився би.
Альфонсо, слідуючи за тим, щоб Сол нічого не наробив, насправді, захищав його.
Соул знав, що Альфонсо спостерігає за ним. Хоч він і робив вигляд, що шукає русалок-атавістів, насправді він шукав свою ціль.
Під деревом Червоного моря зібралися тисячі русалок. Сором кілька днів просував їх, а потім спустився на дно, щоб подивитися, чи не пропустив кого.
Кейт ж, по запаху, шукав мету в корені.
Наближаючись до віддалених ущелин і печер, Сол запливав щораз глибше.
Його очі були прикуті до Солу. Він, сам того не помічаючи, міцно стиснув кулаки.
Соул не знав, що Альфонсо нагорі раптом так знервував. Він просто шукав у місцях, де було мало риби.
Він шукав русалок з кров'ю Флоко. Мабуть, такі руслики постійно намагалися втекти з Червоного моря і переховувалися в укритих місцях на його краю.
Навіть якщо б через суворий контроль Трібуналу вони не змогли втекти, то, ймовірно, з усіх сил намагалися б позбутися впливу коренів Дерів.
Раптом, пропливши повз густе коріння, Сол смутно відчув дивну ясність.
Але вона відразу зникла, ніби йому здалося.
Але Сол знав, що йому не здалося.
Він встав на коріння, де тільки що відчув коливання і легонько топнув.
Ментальне сканування показало, що внизу дійсно була вузька щілина, достатньою для пролізання худої людини.
Коли Сол вже збирався відсунути коріння і подивитися, зверху спустився Альфонсо. - Щось знайшов?
— Внизу, схоже, теж є русалки.
Альфонсо підійшов і підібрав більшість коренів, підняв з дна мулу.
Вийшло досить шумно.
Соул злегка всмоктав брову, але не став зупиняти його - внизу є русалка, — поглянувши вниз, сказав Альфонсо. - Хочеш спуститися і зловити її?
— Я подивлюся і повернуся, — посміхнувся Сол.
На цей раз Альфонсо не став нічого робити, а просто чекав на нього.
На її хвості було кілька лазурних лусочок. Явно атавист.
Але, просканувавши її ментальне тіло, Сол виявив, що її коливання відрізнялися від тих, які він відчув раніше.
Та, перша, вже, мабуть, втекла.
Соул не почав шукати далі. Навіть якщо б спустився, то знайшов би, в кращому випадку, одну-два звичайні руслки.
Та, з дуже прихованою ментальною силою, напевно вже зникла.
Оскільки він її зараз не вистежив, то насправді вже упустив.
Сол схопив знайдену русалку і виліз з щілини.
Русалка не чинила опору. Вона виглядала такою ж дурною, як і інші люди.
— Тут занадто багато русалок. Напевно, її просто заковали. А вибратися не змогла.
Русалка, яку витягнув Сол, була дуже худа, ще гірше інших.
Якби Сол не знав, що це не та, яку він шукав, то міг би погодитися з думкою Альфонсо.
Альфонсо опустив погляд і побачив на хвості цієї худорлявої кусочки лазурну луску з долонею. - Вітаю. Ти знайшов свою мету серед такого натовпу.
Чи міг Сол сказати, що його справжня мета була не русалка-атавіст? Тому він забрав цю "підставну" русалку.
Покидаючи Червоне море, Сол також прихопив із собою кілька коренів і клубів Дерев Червоного моря. На жаль, щоб забрати ціле дерево, потрібно було подати заявку у спеціальну групу по догляду за деревами Червоного моря і тимчасово зняти частину захисних печаток для пересадки.
А головою цієї групи, звичайно, був маг третього рівня Ройа, який обожнював дерева Червоного моря.
Але Рой не було.
Тому Солу довелося задовольнятися малим. Він вибрав гілку поживіше і вирішив спробувати посадити її у воду.
На зворотному шляху, в човні, русалка-Кейт, обнявши щойно спійману серпанку, стиснувся у кутку.
Хоча їхня кров була різною, але вони все ж належали до одного виду. З Кейтом новий полонений буде спокійніше. - У цієї руслки є ім'я? — Кинувши погляд на Кейта, запитав Сол у правителя човном Альфонсо.
— Ти його перший знайшов, не дивлячись на нову русалку, відповів той.
— Тоді будемо називати його Кварц, — за звичкою Альфонсо, назвав його Сол.