Хоч би якою була стать і зовнішність, всі вони мали одну спільну рису: на хвостах чи в більшій або меншій мірі — лазурну луску.
Як небо після дощу.
І це була їхня надія.
Майже через десять днів після того, як Сол отримав від Альфонсо матеріали для дослідження русалок.
Весь цей час він, запершись в кімнаті, читав книги і проводив прості тести на русалку-Кейте.
Ефективність була високою.
Сьогодні він майже закінчив з базовими матеріалами і дістав зразок нечистості, взятий у руслика Корал, щоб порівняти його зі складеними ним раніше зразками чорного припливу.
У цей момент у великому акваріумі пролунав сплеск. Хвост руска висихнув з води, забризкавши підлогу.
Сол обернувся і побачив, що Кейт змінив вираз обличчя і тепер ліниво лежить на краю акваріуму.
Він відразу озирнувся і наклав магічний бар'єр. - Не хвилюйся. Перед тим як вийти, я завжди перевіряю, чи підходяща у тебе обстановка - посміхнувся Флоко.
Він з задоволенням похитав хвостом у воді. У Небесному місті він не міг нормально поплавати, а лише в бочці, де й розвернутися було ніде.
А головне, він вже не був у формі русалки. Тепершнє тіло було хоч жахливим, але чомусь його ностальгія викликала. — Я думав, що ти ще довго не з'явишся. Адже там у тебе справи складніші, ніж раніше. Оскільки бог води вважає, що все гаразд, і він не помітив ніякої стеження, значить можна бути спокійним.
Флоко допомагав Солу затримати Офелію, і він постійно ховався від Міни.
Звільнившись від друку, він міг перетворюватися на водяного духу і ховатись у чашці з водою або навіть в її крові, і ніхто б його не помітив. - Я відчув, що ти зіштовхнувся з кров'ю моїх нащадків, ось і вирішив заглянути. Ти вже бачив тут русалок?
— Лише кілька, — замовк Сол. - Їх стан значно гірший, ніж я думав...
Соул докладно розповів, що бачив за ці дні і чого навчився з книжок.
Отже, сучасні руски були немов худоба, їхня цінність була лише в тому, наскільки вони корисні чарівникам.
Вислухавши Сола, Флоко закрив очі. Коли він знову відкрив їх, на його обличчі все ж було те саме байдужість.
Реакція була не такою, як очікував Сол. - Я думав ти, почувши це, розсердишся. Або хоча б почуєш.
- Колись Лазурні Чешуї покинули цей світ. Залишені руски були тільки побічними віттями з нечистою кров’ю. Їхнє становище було дуже низьким. Навіть якби я залишився в цьому світі, вони б навряд чи жили краще, ніж зараз... — Махнув рукою Флоко. — Звичайно, вони могли б мати ліпшу репутацію на словах.
Флоко був богом роду Лазурної Чешуї. Бог може і піклується про своїх віруючих, але не про те, чи щаслива якась група. — Ти ж не казав, що ця русалка містить твою кров?
— Розмноження є основною потребою. Розширення роду — гарантія виживання, — беззастережно відповів Фло.
Соул не почав коментувати його життєві принципи і дістав зразок непристойності, взятої з хвоста руслика Корал.
Шматок плоті і трохи крові. - Це тіло та кров руска з знаками атамуїзму. Ти можеш визначити, чи є в них твоя кров? Насправді, є і кров королівського роду з підвищеною концентрацією, але її я поки що не можу дістати.
Плоть була білосою, а кров — темною.
Флоко просканував їх ментальною силою і похитав головою. - До мене це не має відношення. Мабуть, кров інших роду Лазурної Чешуї.
— Це неважливо, — сказав він Солу. - Як я й казав, решта руска були з нечистою кров'ю, а не з нашого королівського роду. Мабуть, вони самі підвищили свій статус.
Коли в горах немає тигра, мавпа — цар.
Соул все ще кивнув. то я не буду церемоніально.
Соул висловив думку, яка мучила його в останні дні. - Ментальне тіло рускі-атавіста сильніше, ніж у модифікованої. Але через це її опірність до бруду чорного приплива нижче. Може, порівнявши їх, ми зможемо зрозуміти, які саме зміни провів Трибунал.
Цей трибунал сотні років боровся зі шкідливим чорного припливу. У них були знання, які Солу, хоч би якими талановитими він був, було не дістати. - Це нормально. Чим сильніше ментальне тіло, тим він нестабільніший. Як і чим більша будівля, тим легше вона руйнується.
— Отже, нам потрібно зміцнити наші будівельні матеріали, — кивнув Сол.
Висотний будинок без халтури, безсумнівно міцніший за солом’яну хатину.
Він подивився на ясномисляючого Флоко, потім згадав Кейта і ту потворну русалку, у якої були лише інстинкти, і в його голові щось кліцнуло. - Для Трібуналу найскладніше, насправді, це контролювати ручки. Чи вони просто втрутилися у їхнє ментальне тіло, а потім кинули всіх до бруду чорного приплива, що виживали для масового розведення?
— Використовувати природну мутацію замість штучної. Якщо кількість зразків досить велика, то це може заощадити багато часу, — Флоко говорив про це без жодних емоцій.