« Ти такий добрий» — із захопленням сказала Бесс.
Хтось добровільно пропонує йому прокласти дорогу, а він відмовляється? » — фиркала Пер і безжалісно додала: « Які з виду такі добрі, але як дійде до справи, так ніякої пощади!»
Крайній північ континенту Статт, за Стіною Вздохів.
Найсильніший будинок мага четвертого рівня, Мерфі, висихнувши, з’явився біля вежі в Морі Бур.
На стінах вежі були виграні численні атакуючі та захисні магічні кола.
Але вони не могли зупинити мага четвертого рівня.
Мерфі не почав вриватися лише тому, що цим володарем вежі був Горс.
Людина, яка ледве досягнула третього рівня вже заявляла, що буде рухатися до четвертого.
І, що дивно, ніхто не сумнівався в його словах!
Будучи магом четвертого рівня, творцем Стіни Вздохів, сьомий Мерфі ступив уперед і постукав у двері верхнього поверху вежі.
Студент Гейвуд і його сестра Хайді, що знаходилися у вежі, підіймалися голови. - Дивно, зараз не час обходу. Хто це?
В інші вежі, може і заходили гості, але в вежу Горси ... Зазвичай ніхто не приходив. але тут пролунав низький голос з хрипом.
- Ви залишаєтеся тут.
Це був голос Горси.
Гейвуд і Хайді відразу замерли й тихо відповіли: « Так ».
Горса повільно спускався по рушницьких сходах.
Він міг би одним телепортом опинитися зовні, але він волів йти пішки.
Навіть якщо той, хто чекав його зовні, був єдиним магом четвертого рівня на крайньому півночі.
Горса, крок за кроком, дійшов до верхнього поверху і на мить завмер біля дверей.
Людина зовні вже знав про його прибуття, але як і раніше мовчав, спокійно очікуючи.
Як і в цей момент, їхня роль змінилася.
Нарешті Горса відчинив двері і, дивлячись на старого чоловіка, якого поважали багато магів, з усмішкою сказав: « - Пане Мерфі, чим зобов'язаний ваш візит?
Мерфі не став відразу відповідати. Він повільно оглянув Горсу з ніг до голови і назад.
Цей спадкоємець Клану Сіячів мав свою фамільяну красу. Недобре вкладені довге волосся, біла шкіра.
Але Мерфі не звертав уваги на його зовнішність.
І навіть, знову зустрівшись з його золотими очима, зітхнув. - Здається ти готовий, — на обличчі Мерфі було складний і співчутливий вираз. — А ти думав про те, що буде, якщо ти програєш?
— Хе-хе, помру, і все, - схилив голову Горса, ніби почув до смішного просте питання.
« Смерть буває різною, — похитав Мерфі головою і водночас захоплювався мужністю молодого чоловіка та жалкував про його нерозсудливість. « Одна — миттєва, і ти навіть не відчуєш болю. Просто для тебе світ закінчиться.
— Але інша може бути довгою. Ти можеш у нескінченній темряві благати про кінець, але будеш безсилий.
Голос Мерфі був сповнений смутку, наче він сам через це проходив. - Я не боюся смерті і життя, — повільно похитав головою Горса.
- А чого ти боїшся? — Мерфі не гнівався на його заперечення, а навіть пожартував. - Скажи, я тебе цим папугу.
— Я боюся, що кінець не буде шляху, — моргнув Горса. — Я боюся втратити сміливість йти вперед.
Губи Мерфі раптом здригнулися, і його усмішка стала кілька натягнутою. — Ти... Ти мені всі шляхи перекрив.
— Ти сміливіший за мене, — вигукнув він. — Тоді я не буду тебе відмовляти. Але скільки часу ще потрібно, щоб зробити останній крок?
« Я чекаю на одну мить, — постукав пальцем по підборіддя. — Думаю, скоро.
- У наступній спалахі чорного припливу ти зможеш допомогти? — З усмішкою запитав Мерфі.
— Мабуть, — відхилив Горса.
Поговоривши, Мерфі на самоті пішов.
Весь цей час вони розмовляли через двері. Мерфі не просив увійти, Горса не запрошував.
Все було зрозуміло без слів.Словно вони були з різних світів.
Коли Сол вийшов з лабораторії Корі, він знову побачив свого гостя у коридорі Хоупа.
Подивившись на час, він зрозумів, що ще встигає. І цей нерадісний господар вежі нарешті знайшов час вислухати звіт Хоупа про справи в Башні Очищення Душі і місті Рейн.
Попередній господар Хоуп, Горса, теж був не дуже ретельним у цьому плані, але принаймні він постійно перебував у вежі і в разі чого його можна було знайти.
А Сол просто зникав. Кожного разу він повертався лише на кілька днів, наче Башта Очищення Душ була для нього просто готелем.
Хоуп бачив, що Сол поспішає і тому швидко й чітко говорив. ...зараз правителем міста Рейн є Люк, ваш колишній пацієнт. Я деякий час спостерігав за ним і виявив, що він дуже відданий вам і розумний. Тому я тимчасово доручив йому управління справами міста. Якщо у вас є інші кандидати, його в будь-який момент можна замінити.
- Не потрібно. Нехай буде він. Якщо виникнуть проблеми, то й побачимо, — одним махом погодився Сол.
Люк був йому надзвичайно відданий. Навіть його лінія долі вже з'явилася поруч із Солом.