Захищати Сола, який вже був на стороні Клану Сіяючих, вони б не стали.
До того ж, Трибунал, судячи з усього, запрошував його, а не арештовував, так що тим більше ніхто не став би вступати у конфлікт з їхнім екіпажем. - Не хвилюйся. Все одно я збирався зустрітися з тим великим босом в Трібуал, коли побачив занепокоєння Керрі Сол потішив її. — Просто не очікував, що вони чекатимуть мене тут.
— До умовленого часу ще півмісяця, — прикинув Сол. - Висуватися зараз вже запізно.
Можливо, Трібунал побачив Сола і вирішив його забрати.
А як вони дізналися, що він буде тут... Можливо, вони також мають власні методи голови Клана Сіачів.
Під час їхньої розмови карета, яка лише була видатною для коней, зупинилася перед ними.
Навіть не махаючи крилами, вона спокійно висіла в повітрі.
Кучер був повністю укутан в чорний плащ. Навіть під'їхавши до Солу, він не показав свого обличчя. - Пане Соле, прошу в карету. Я відвезу вас у Палац Вічного Ночі - глухого голосу сказав він.
— Не в Трибунал? — Не сподіваючись, що кінець буде Імперія Вічного Нічі.
— Глава чекатиме вас там.
« Я збирався в Трібуал, тому це можна вважати виконанням обіцянки », — повернувся Сол до Керрі. — Будь ласка, вибачтеся за мене перед главою клану Нортоном. Якщо буде нагода, я обов’язково приїду до нього.
Керрі нічого не сказала, тільки мовчки дивилася, як Сол сідає в карету Трібунала.
Всередині карета була такою ж скромною, як і ззовні. Можна навіть сказати, убогий.
Крім найпростіших дерев’яних сидіннях, не було навіть подушок.
По всій кареті не було жодного вікна, але на задньому сидінні стояв ліхтар.
Його корпус був з латині, а на склі лежав тонкий шар пилу. Ручка зверху була відполірована до блиску.
Очевидно, вони довго користувалися ним.
Світло всередині було гладким. Навіть у кареті, що трясуться, фітиль не тремтів.
Сол сів на праве сидіння і мимовільно подивився на ліхтар.
« У найліпшій карі Трибуналу немає магічних артефакцій, не використовуються магії чи світлячі камені, а стоїть цей звичайний ліхтар. Невже в ньому є якийсь прихований механізм?»
Соул уже просканував всю карети свою ментальну силу. Крім пегасів і кучера-магу другого рівня, ніяких магічних коливань не було.
Включаючи і цей ліхтар.
Але Сол не міг повірити, що ця карета справді така проста.
У цей момент Кейт, якого Сол кинув на підлогу, вибрався з-під плаща. — Мені... Мені потрібна вода, — ледве дихаючи, сказав він. — Моя шкіра почала тріскатися.
На щастя, у кареті було достатньо місця. Соул дістав з сховища велику дерев'яну бочку, в яку якраз поміщалася ціла риба-Кейт.
Він застосував закляття води нульового рангу і наповнив бочку. Тільки тоді Кейт висунув голову і, випередившись про край, перевів дух. — Як тобі нове тіло? - Сол запечатав простір в кареті, щоб кучер їх не почув.
— Ніч не добре, — сумно відповів Кейт. Пане Сол, зробіть мені нову посудину якнайшвидше. У цього тіла немає ніг, і внутрішні органи дуже дивні. Мені здається, якщо я ще в ньому побуду, то зійду з розуму.
« У цьому тілі дуже багато непристойності, — каже Сол поклав руку на голову Кейта, але не для того, щоб погладити його, а щоб влити у його нове тіло магію. — Я хотів допомогти тобі очистити Клану Сіячів, але не сподівався, що нам знову доведеться їхати.
— Зараз я лише трохи тебе почищу, - він прибрав руку, і на його долоні залишилися якісь домішки, схожі на суміш землі та водоростей. - А ти ще звикнеш.
Сол висипав бруд в пробірку, запечатував її і забрав у сховище. — Невже ви не збираєтеся мені міняти посудину? — вытаращил очі Кейт.
— Раніше я тестував твою реакцію душі в тілі кота, — з усмішкою відкинувся на спинку Сол. - А тепер є можливість подивитися, як ти будеш поводитися в тілі русалки. Русалка... Такий рідкісний експериментальний матеріал.
Обличчя Кейта б'ється.
Але він і сам розумів, наскільки рідко бувають русалки. І, поміняючись з ним місцями, він би теж захотів вивчити її тіло.
У результаті він просто зітхнув. - Ех, гаразд. Але ви вже стежите за моєю душею, не дайте мені дійсно збожеволіти.
Після цього Кейт замовк і спокійно плавав у бочку, відновлюючи свою потріскану шкіру на великій висоті.
У закритій кареті Сол не бачив, що відбувається зовні і не знав куди вони летять.
Приблизно через годину тряска припинилася, карета почала сповільнюватись і потім, злегка гойдаючись, остаточно зупинилася.
Двері відчинилися зовні. У карету з’явився сонячне світло, і її жовті нутро стало сліпучо-білим.
Але кучер не наказав Солу виходити. - Пане Сол, зараз ми увійдемо в наддовгий телепорт з континенту Іскейп на материк Статт. Ви можете не турбуватися про безпеку, але в цей час вам не слід використовувати магію чи принципальну силу.