Офелія підняла руку і постукала по склі.
Усі чотири скла з прозорих сталі матових, а потім зовсім непрозорими і білими.
У всій кімнаті лише зверху падав місячне світло, і його відбивання від білого скла фігури ставали розпливчастими.
Це було так, наче уві сні.
Якби перед ним була не Офелія, а інша жінка, то, можливо, Сол і насадився б цієї ночі.
А зараз...
Він повільно підійшов до Офелії в білому плаття і оглянув її з ніг до голови. - Пані Офілія, ви вибрали гарне місце, але ось із вибором партнера, здається, є проблеми.
Сол нахилився вперед, його підборіддя майже торкнувся її білого плеча. - Я, пам'ятається, хотів вас, а не ...
— Хе-хе... хе-хе-хі...
Офелия, не розсердившись на його провокаційну поведінку, лише злегка затремтіла. - А я тут.
Коли вона сказала це, то відразу змінила своє ставлення до відповіді.
Наче на крижану скульптуру виблискували кип’ятком. Її прямий ніс, ніжний підборіддя і тоненька шия — все стискалося й деформувалося.
Слола таяла і змінювала форму.
За кілька вдихів жінка в білому платті перетворилася на білу порцелянову вставку з круглим дном і тонкою шийкою.
Соул здригнувся, але відчував, що її магія все ще бурить. Трансформація не закінчилася.
Мало - помалу біла фарфорова ваза, наче у зворотному порядку, стала прозорою і скляною.
Обличчя Сола змінилося.
Він вперше бачив, що всередині.
Подібно як пропущені через м’ясорубку рештки, ліжечка плазми з білим жиром повільно оберталась у вазі.
У цій вазі не було ні голови Офелії, ані її схожої на кишку шиї, але у мутній м'ясі іноді можна було розгледіти більш-менш органи.
І коли вазі почала обертатися, то з’явилася та сторона, що була повернута до Соула спиною.
І те, що він там побачив змусило його витарити очі і ахнути.
Серед цих кривавих тканин була половина людського тіла.
І хоча від цього чоловіка залишилось лише половина обличчя і половину тіла, Сол відразу впізнав його.
Це була чарівна жінка, яку він давно не бачив!
Вона повільно оберталася разом з вмістом вази, і її біле обличчя, втративши пружність, при трені про стінку язи сильно деформувалося, обнажений темно-червоними м'язи з іншого боку.
Навіть Сол, який звик до трупів і мутирових монстрів, побачивши жінку, яка ще кілька днів тому намагалася звабити його, відчув холод у спині.
- Ти вбила її? - Не міг зрозуміти Сол.
Чи Йона теж зрадила Офелію?
Але, судячи з її ставлення до Офелії, вона не була схожа на ту, хто міг би зрадити! — адже тобі ж їй не подобалася? — Голос Офелії був чутний з кривавого місива. І в останні роки вона не була дуже добре повелася з усіма дрібними справами. Звичайно, я повинна була її навчити.
Чи можуть бути такі руйнівні та незворотні методи виховання? — Що вона зробила?
- Намагалася за допомогою якихось іграшок привернути мою увагу.
Помітивши зміну обличчя Сола, Офелія з усмішкою сказала: « Ти так за неї турбуєшся? » Чи ти відмовив їй, тому що соромився? Хе-хе ... знала б, покарала її інакше. Але й тепер не пізно.
Офелія мала на увазі « надзвичайну вдячність », яку він наказав Натанові таємно поширювати.
За допомогою « великої подяки» Йона молилася про щастя, але це могло вплинути на Офелію. А інша, коли була магом четвертого рівня, природно, помітила невдале.
Але він не очікував, що за таку дрібну провину Офелія вб’є Йону! — Ні. - Якщо пані Офелія вже тут, я спочатку підготуюся.
— О? А перед тим, як бути з Пер, ти теж готувався? — Не звертаючи уваги на його настрій, вона посміялася і запитала Офелию.
— Ти і Пер не дуже добре, — недбало кинув Сол. Він помітив, що, хоча на обличчі Офелії у вигляді м'ясної маси і не видно було зміну виразів, але швидкість її обертання трохи збільшилася, ніби вона теж схильна до емоцій.
- Я був з Пер більше півроку. А ти хочеш досягти ефекту за один раз. Звичайно, треба було більше готуватися, бо голос Сола був гладким і без тіні страху.
Сказавши це, він не чекаючи заперечень почав черпати на підлозі магічне коло.
Офелія мовчала, спостерігаючи як Сол за допомогою магії малює на білій плитці складні руни.
Коли коло було майже готове, вона тихо запитала: - Це коло... Чи не те, що ти використовував для зв'язку зі світом ілюзій?
— Ні, тут є деякі зміни, — не встиг Сол нічого пояснити, як Офелія сама помітила різницю.
— Цього разу нам не потрібно зв'язуватися зі світом ілюзій, тому я замінив первісне коло на допоміжний, - випростався Сол, подивившись на невелике коло, записане в основній, на який показала Офелія. Його погляд на мить блиснув, але відразу ж став звичайним.