— Хехе, - раптом розсміявся Сол, навіть переставши використовувати шанобливе ставлення, — зрештою Офелія пообіцяла мені, що погодиться на будь-яку позу.
— Ты! - Йона відразу спалахнув, але не був збентежений.
Ще ніхто в її присутності не говорив так серйозно про Офелії.
Коли Сол побачив, що Йона зараз вибухне гнівом, він відразу перестав сміятися. Порівняно зі страхом, ти скоріше будеш боятися Офелію.
« У Небесному місті немає нікого, хто б не поважав пані Офелію, — знала Йона, що вона не зможе перемогти Сола і не може напасти на тимчасового партнера. - Але те, що я приймаю всі її рішення не означає, ніби ти можеш її не поважати!
— Я вибачаюся, — сказав він. - Але й тобі не варто так злитися. Зрештою, Офелія не цікавиться моєю неповагою і навіть своїми почуттями.
Соул пішов вперед і, проходячи повз Іони, зупинився. - Магі схиляються перед силою, я розумію твої почуття, — він нахилився до її вуха. — Але Офелія, боюся, не помічає твого існування. Коли вона досягне п'ятого рівня, ти для неї будеш ще нижче пилу. Боюся, у тебе навіть не буде права з'являтися перед нею.
Іона мовчала, але її обличчя було все так само похмурим. Тільки гнів змінився пригніченим. - Я з добрих спонук. Замість того щоб заздрити мені, краще займися своїм розвитком. У очах мага четвертого рівня і третій-то ледь заметений, а другий - податливо.
— Ти справді дуже розумна і працьовита, — сказав він. — Сонце негайно озирнулося з ніг до голови. - Тобі не варто затримуватися на другому рівні.
— Звичайно, тобі не вистачає... Удачі.
Сказавши це, Сол не звертаючи уваги на реакцію Йони, пішов геть.
« Ти що, підштовхуєш мага другого рівня просити удачі біля білої кішечки? — Легко смішок Бесс відобразився на чорній сторінці. — Але бог води Флоко, боюся, майже не впливає на магів другого рівня."
Соул продовжував йти, не змінюючи виразу обличчя.
Нічний вітерець тріпав його тонку сорочку, і дірка на грудях була добре видно. « Флоко не такий вже й сильний, — відповів він подумки. - Але я можу зробити його сильнішим. Врешті-решт, удачу не побачиш і не потребуєш. Іноді самовпевненість сильніша, ніж реальні речі. Головне - вміти цим користуватися».
Соул дійшов до платформи Білого Окольвану Дворця. Там його чекала летюча візка.
« Схоже, ти збираєшся взятися за високорівневих магів. Що далі? Мені потрібно вийти і допомогти тобі? "
— Звичайно, — відповів Сол без церемоній. — Саме мої приготування в Інституті знань завершено. Але далі тобі потрібно буде стежити, щоб все йшло згідно з планом.
« А ти?»
— Я? Звичайно, я піду в практичному інституті поширювати « надзвичайну вдячність»! І, заодно, буду сильніше по наказу.
"Хі-хі, братика Сола знову буде утримувати жінка".
Пані, коли бачиш, що Сол вже не такий злий, знову почала необережно жартувати. - Ц! На мене вже наставили гармати, з'їсти цукерку в цукровій глазурі — це ж не занадто?
Директор Практичного інституту Шаквілла отримав термінове завдання з Білого Око, якого мав дати Дворець.
Володарка Офелія наказала Практиці з усіх сил допомогти одному магу на ім'я Сол зміцнити його тіло і ментальну силу.
Спочатку Шаквілл був здивований, але не звернув на це уваги.
Він чув це ім'я і знав, що це був один з видатних чарівників першого рівня, які нещодавно були в Інституті знань.
Просто він не очікував, що той викличе інтерес і у володарі.
Дуже перспективний молодий маг.
Але коли Шаквілл дійсно побачив мага Сола, він онімів.
Соул, який більше не приховував своєї сили, постав перед ректором Практичного інституту і той, хто теж був магом третього рівня, відразу зрозумів, ким він є.
А разом з цим прийшло і великий тиск.
Адже допомогти магу першого рівня стати сильнішим - це одні ресурси.
А допомогти магу третього - це вже зовсім інша річ. « Коли ми виконаємо завдання володаря, — з сумом думав Шаквілл, - весь науковий інститут буде спустошений. Десятиліттями не впораємося!"
Соул, співпрацюючи з практичною установою, перевіряючи своє тіло і ментальну силу, чомусь відчував себе так, ніби ти можеш купити весільний костюм.
Один наказ Офелії - всі чарівники третього рівня з Практичного та Інституту знань зібралися разом, щоб придумати, як зробити Сола сильнішим.
Вони не знали справжньої причини, але інстинктивно розуміли, що « де щастя, там і горе» та не заздрили його станам.
Бо навіть злочинцям перед стратою годують м’ясо.
Тепер Сол вдень у Практичному інституті проходив обстеження і вкладав план поліпшення, а ввечері повертався до тимчасового будиночка.
Повертався він в основному для того, щоб обговорити з Натаном справи, пов'язані з білою кішечкою.