Він завалив його купою знань, пояснив усе лише раз і наказав самому розбиратися.
Натан і раніше був розумним, а також удача допомагала йому так що він не мав достатньо сили. Саме ці невеличкі знання, що виходять за межі програми, допоможуть йому це виправити.
А Соул зранку повернувся до готелю і побачив у кімнаті солодкого червоного кота, який спить. - Але ж між кішами також є велика різниця, — похитав він головою і сів за стіл.
Він витягнув через пазухи білу кішку і поставив її на стіл.
« Це бог води зараз запечатаний. Він керує Натаном, щоб за допомогою удачі поширювати прокляття моря поки не зможе вирватися на свободу."
Проте, згідно з тим, що Сол бачив у морі, богу води потрібно ще багато часу.
Можливо, коли він вибереться, світ уже буде знищений Глаздо Бездні.
А те, що бог води так охоче співпрацював з ним, можливо, він хотів попросити Сола допомогти йому вирватися.
Але чи варто йому допомагати?
Соул ще не вирішив.
До четвертого рівня Сол не був упевнений, що його принцип причинності зможе скувати мага п'ятого рівня.
Хоча сила бога води зараз була лише на рівні третього, але хто знає, якими високорівними знаннями він володіє і чи зможе він уникнути причинного зв'язку? До того ж, відношення Офелії все ще було загадкою.
Подумавши, Сол вирішив поки що не випускати бога води, щоб він не перешкоджав йому співпрацювати з Офелією.
Потім він дістав щоденник, витягнув з нього чотири душі, залишивши лише чорну сторінку з Найріллою і Пер.
Сол вирвав чорну сторінку з Крумом, обірвав її зв'язок із щоденником.
І ця сторінка знову перетворилася на сіру душу, що згорялася в клубок. Після того як Сол повністю оволодів щоденником, він міг цілковито відділити душі з чорних сторінок.
Так само, як він повернув залишки душі Кісмета.
Дивлячись на Крума, який знову втратив свідомість, Сол сказав іншим: "Я зараз піду до Офелії і віддам їй душу Крума. Ось тільки не знаю, навіщо вона говорила про невідіснуючої другої половини легенди про бога води. Може, на цей раз вона скаже хоч трохи правди.
« Господарю, — виступив вперед Агу, а може володаря міста Небесного хоче затримати вас цим виправданням? »
- Навіщо їй мене затримувати? — У Сола поки не було ідей. - Гаразд, ми надто мало знаємо про Офелії. Доведеться чекати зустрічі з нею. А ви, як роздягнулись, поверніться і подивіться, можете дізнатися щось про Небесне місто та Офелію.
Кілька душ кивнули. — А ти, - повернувся Сол до рудого кота, — вистачить прикидатися сплячим. Ти зіграєш свою роль. Зверніть увагу, що за знання шукають і як практикують у цьому відомому Інституті знань та Практики.
Коли про Офелії майже нічого не відомо, то надто багато ворожити. Можна лише загнати себе в глухий кут. - Коли моя ментальна платформа відновиться, я знову поговорю з богом води.
Про пентаграму Сол розповів лише Агу, Ан, Герман і Панні. Безстана сама смутно здогадалася.
Решта не знали, що Сол прийшов до Офелії не тільки щоб зв'язатися з Пер зі світу ілюзій, але й щоб створити другу вершину пентаграми.
Спочатку Сол хотів зробити другий пункт — « Сімфонії долі » Офелію!
Але він також розумів, що Офелія не була в такій ситуації, коли її життя залежало від нього.
Тому на цей раз Сол хотів таємно зіграти "Симфон долі".
А для такого масштабного заклинання потрібно було ще більш грандіозне прикриття.
Поєднання зі світом ілюзій — ідеальна можливість.
Хоча його ставлення було непевним, вона підкинула йому загадку з легендою про бога води, але він ще не здавався.
Відпочинивши два дні і прийшовши в найліпшу форму, Сол взяв душу Крума й знову вирушив до Білого Офелійського міста Глазворець на зустріч з магом четвертого рівня.
На цей раз, його знову зустріла Іона і проводила в головний зал, де його чекала красуня вазі. - Ти так швидко знайшов Крума?
Прекрасна голова Офелії висунулася з білої порцелянової вали і, витягнувши довгу шию, підлетіла до Солу. — Менше ніж за три тижні. Навіть якщо б я сама шукала, то навряд чи впоралася би швидше. Схоже, ти і справді не простий. Не дивно, що Кісмет погодився визнати тебе господарем.
Пригадування Кісмета було трохи незручним. Адже він зрадив і обманув Офелію.
Але, судячи з її вигляду, їй було все одно.
Я не знаю, як це вдалося Кісмету. — Швидше покажи мені Крума, - поспішила вона.
Соул дістав маленький флакон, в якому клубився сірий дим.
Коли він вийняв пробку, сірий дим вирвався назовні і згустився в маленькому, що стиснув у комок, чоловічка. - Він в не дуже доброму стані...
— Нічого страшного, — перервала Офелія.
Вона з посмішкою, одним ковтком, проковтнула душу Крума.
Офелія, поковтнувши душу Крума, з задоволенням повернулася до своєї вази і, прикривши очі, здавалося, насолоджувалася.