— Ось, — сказав він на кішечку, на яку дивився Сол. — Але коли підійдете, не чіпайте її. Будь-хто, крім мене, хто її торкнеться, тут же буде проклятий.
Сол кивнув. Перед обличчям « бога води», здатного вбити мага третього рівня, він, природно, не збирався лізти на рожен.
Ледве він ступив вперед, як почув ззаду крик Натана:
- Наставнику, обережно!
Сол весь час стежив за реакцією щоденника.
Чи не приховувалося за визнанням Натана щось ще? Чи не було в нього відвертість пастки?
Але до крику Натана Днівник не показував жодних аномальних ліній.
Тому, не маючи жодної мети для побоювання, Сол стежив за кошеницею і Натаном.
Однак наступної секунди під його ногами провалився підлогу, і він полетів вниз.
Разом з падінням у вухах роздавався буль-буль.
Невдовзі після того, як Сол зі спальні Натана перенісся у зовсім темні води.
Він відкрив рот, і в нього відразу ж хлинула вода. Солоня, гірка — морська!
Вода, наче жива, намагалася проникнути йому в рот, до органів, у кожну альвеолу.
На мить він забув, хто він, і, як звичайний потопаючий, інстинктивно замахав руками й ногами.
Але крижана вода не давала йому жодної опори, ніби він хотів лише втопитися у цій темряві.
Чим більше Сол топтався, тим глибше він занурився.
Десь внизу, на самому дні, маленька біла кішка, блискучи червоними очима, дивилася на нього.
Коли Сол тоне надто повільно, вона махала хвостом.
У воді відразу з’явився водоворот, який потягнув Сола вниз.
Побачивши, що Сол у воді зникає, біла кішка нахмурилась і знову махала хвостом.
Водоворот став ще сильнішим.
Соул за мить опустився ще на три-чотири метра.
Тепер відстань між ними була менш ніж 100 метрів.
І в цей самий момент у вухах білої кішки раптом пролунав голос.
— Дивно. Схоже, ти не збираєшся топити кожного, хто просить у тебе успіху?
Біла кішка замерла і, схопившись, підняла голову, дивлячись на швидко падаючого чоловіка.
Сол, який прикидався трупом, перекинувся у воді і тепер падав обличчям вниз. Очі його були все ще закриті.
Але в такій темряві йому і не потрібно було їх відкривати.
Він розіслав свою ментальну силу і відчув внизу білу кішку та її нещодавні дії.
Коли вона побачила, що він тоне, то ще й прискорила його падіння.
Цей крок був абсолютно не потрібен. Але вона все одно двічі прискорювала його. Очевидно, вона хотіла, щоб він швидко опинився перед нею.
Але коли Сол перестав прикидатися, кошечка не відповіла.
Хоча Сол відчував її ментальну силу, вона не вступала з ним у контакт.
Але вона, очевидно, чула його слова.
Соул, дивлячись на реакцію своєї ментальній сили, подумав і, не поспішаючи, дозволив своєму тілу продовжувати падати.
Хоча, потрапивши у цю темну воду, він почав тонути, але легке сканування ментальній силі мага третього рівня відразу ж повернуло контроль над ротом і носом.
У той же час, він відчув ментальну силу з дна.
Ця сила, заблукала довкола нього і тягла вниз, але не атакувала й не сковували.
Соул раптом зрозумів, що атакувала його, намагаючись втопити лише сама вода, а не джерело ментальнії сили внизу.
Коли він відчував щораз ближчу ментальну сутність на дні, то прийшов до нової думки.
"А якщо сила, що дає удачу, і прокляття, яке змушує тонути, походять не від однієї істоти?"
Буль-бул-була...
Пузири супроводжували Сола, поки його ноги не торкнулися чогось твердого і непорівного.
А перед ним був джерело тієї ментальнії сили, що затягла його на дно.
Він як і раніше нічого не бачив і міг лише наохотити дослідити простір перед собою.
Незабаром він натрапив на щось м'яке і пухнасте.
Навіть у крижаній воді він відчував гладкість вовни.
Ісра ткнувся головою йому в долоню, і він знайшов пару маленьких ушок.
— На дотик і впрямий кішка! Останнім часом мені щось везе на кішок, - посміхнувся Сол і направив свою ментальну силу по руці.
« Здрастуйте. Ти бог води?»
Маленька кішка загубилася про його долоню, наче у відповідь.
Її ментальне тіло було дуже активним, але не передавав жодної інформації.
« Навіть якщо ви маєте безпосередній контакт, то не можете спілкуватися з кимось просто так? Або давній бог води не вміє говорити? "
Будь - яка розумна раса, навіть не знаючи мови, могла спілкуватися безпосередньо через ментальні тіла.
Соул спочатку думав, що морська вода блокує їх спілкування і тому чекав на дно, поки опуститься, щоб передати інформацію через фізичний контакт.
Але істота відказала йому лише рух.
Це означало, що морська вода на нього ще більше витягнулася!
Він навіть не міг використовувати ментальні коливання для спілкування.
« Він може збагатити воду, але не зможе говорити. Це тому, що він не може виконувати більш складні ментальні операції? Схоже, все не так, як я думав. Цьому богу води... Живеться неладно».