Тому що на останньому ряду він побачив того самого хлопчика-ученика з сну слуги!
Соул на місці підписав угоду про замісництво.
Хоча зарплата була сміхотворною.
Після підписання Лора, не гаючи секунди, закрила йому план уроків попереднього вчителя і пішла.
Соул піднявся на кафедру і, махнувши рукою всталим для вітання учням, почав гортати план.
Він рідко когось вчив. Його єдиний на даний момент учень був магом першого рівня і по суміснню шарлатаном. Тому він ніколи не думав про те, як викладати.
Але оскільки він вирішив зблизитися з хлопчиком без допомоги магії, щоб не налякати його аномаллю, то спочатку треба було налагодити з ним стосунки.
Найліпше було б зробити так, щоб хлопець сам до нього підійшов.
Одного разу Сол придумав собі образ: здібний, трохи високомірний, але не дуже успішний молодий маг.
Соул швидко проглянув половину плану попереднього викладача і виявив, що вони вже дійшли до того, як використовувати складні руни для поліпшення простих магічних кіл, щоб збільшити їх ефективність та зменшити енергоефективність.
Більшість учнів не звертали на нього уваги, втупившись у товсті книжки або свої нотатки. Здавалося, їх не дуже-то турбувалися, що будуть розповідати на цьому уроці.
Соул подивився на розклад. Учні третього рангу займалися лише двічі на тиждень, і один урок тривав весь ранок. А матеріалу в цьому плані вистачило б на рік.
Сол з гучним стуком кинув товстий, в два пальці, план на кафедру.
Кілька учнів в аудиторії здригнулися і з тривогою подивилися на нового викладача, боячись, що він, як і інші, вирішить на комусь зір злості.
Тут було звичайною справою, коли старші учні знущалися над молодшими, а вчителі — зі своїми учнями.
Хтось, користуючись особливим статусом або здібностями, тримався осторонь, хтось не витримав і йшов. Але більшість залишилася. Зрештою, це була найдешевша академія.
І якщо вони хотіли рухатися далі, то цим учням залишалося лише терпіти атмосферу в цьому регіоні і старанно вчитися, сподіваючись одного разу стати офіційними магами.
Різкий стук книжки налякав деяких учнів спереду, але чим далі, тим менше була реакція. Особливо на останньому ряду. Там ніхто навіть голови не підняв.
А мета Сола, підперши підборіддя, дивилася у вікно.
Соул ще не звернув на них уваги. Він сперся руками об кафедру і, нахилившись вперед, сказав голос трохи гучнішим за звичайну: - Спочатку представлюсь. Мене звати Сол, я ваш заступник викладач. Якщо нічого не станеться, я тут ненадовго, так що зміст уроків буду визначати сам. Якщо хтось із вас хоче продовжувати займатися за планом, можете робити це самостійно. Поки не будете шуміти, я не буду звертати уваги, слухаєте ви мене чи ні.
Ледве він договорив, як всі переглянулися. Дехто відразу дістав інші книжки.
Троє учнів на останньому ряду не реагували.
Соул, не поспішаючи, клацнув лівою рукою. Від нього одразу з’явилася хмара червоного диму, яка швидко втраплялася у декілька слів.
Вибір Локатора.
Очі кількох учнів третього рангу, що слідували за ним, відразу розширилися. - Я помітив що хоча ви всі вже встановили зв'язок зі своїми Локаторами, у більшості з вас цей зв"язок непроникний.
Говорячи це, Сол спустився з кафедри і схопив одного з учнів із першого ряду витягнув його вперед. - Як, наприклад, цей учень. Він з величезним трудом знайшов непідходящого йому Локатор, а потім, ґвалтуючи себе, почав змінюватися, щоб пристосуватися до нього.
Сол без церемоній зірвав з учня мантію, обнаживши його груди.
У центрі його грудей був металевий циліндр.
Поле, так що можна було просунути руку.
Коли мантія була зірвана, циліндр відразу ж видав свистячий звук. - Цей сміття фактично — Локатор вітряного атрибута. До речі, як тебе звати?
— Дэ... Девіде, наставник.
Девід був шокований.
Хоча учні третього рангу вже не так старанно приховували свої Локатори, це було дуже неприємно.
Але сильніша образа була страх і сором.
Тому що він і сам знав, що його Локатор - дійсно сміття і шанси стати офіційним магом у нього майже немає.
А коли інші учні дізнаються про це, вони не будуть ставитися до нього як раніше.
Девід з усіх сил намагався придушити свої емоції, щоб вони не віднеслися на його тіло і наставник Сол їх не помітив.
Коли він уже зневірився і думав, чи не кинути йому навчання та не знайти звичайну роботу, як і інші учні без надії на просування, він знову почув голос Сола. - Я не знаю, де ти дістав формулу цього сміттєвого Локатора, або вона була неповною, але після твоїх власних моди він повністю виправдовує свою назву.