— Я не звичайний маг, — з упевненістю сказав Байрон. - Я використовую голову вашого короля ельфів.
- Тому я і можу з тобою безпосередньо спілкуватися.
- Ти сказав, що ти напівельф? Чому я не сказав ельфу? — відразу ж запитав Байрон. Я не зневажаю твою кров, але в ельфійському суспільстві Король, напевно, і дивитися б не став на напівельфа? Як ти опинився в його голові?
Цього разу райдужна фігурка відповіла не відразу. - Я що, так давно не спілкувався з людьми?
- Я не в голові Короля ельфів, а лише використовую її як посередника для спілкування з тобою. А чому саме я... тому що зараз тільки я ще пам'ятаю, як спілкуватися з людьми.
- Здається, ельфи мають проблеми і вперті погані. Ти багато разів з'являвся у моїх снах, але заговорив вперше. Щось сталося?
Ми щойно відчули запах ельфійської пологової води. Це дуже важливо для тебе і нас.
— Ельфійська пологова вода? — Байрон напружився. З тих пір, як він почав використовувати голову короля ельфів в якості нового Локатора, він постійно шукав інформацію про легенди ельфійських легенд.
Ельфійська пологова вода не була одним з найрідкісніших предметів у легендах, але вона була надзвичайно важливою. Кажуть, що в наймогутніших поселеннях ельфів, де була ця вода, ельфи мали друге життя.
Але ще до Епохи, яка росте на Місяці ельфійської родини, вода почала поступово висихати і зрештою перетворилась у легенду.
У неї було багато властивостей, але Байрона найбільше цікавило її заспокійливий вплив на ментальну силу ельфів.
Використання голови короля ельфів у якості нового Локатора було надзвичайно небезпечним кроком, але тоді Байрон втратив свого колишнього Локатора і тіла, не мав іншого вибору.
Отримавши голову, Байрон хоч і зміг стати офіційним магом, але через побічні ефекти ельфів не сміли рухатися далі.
Якщо б він зміг дістати ельфійську пологову воду, то принаймні наважився би знову спробувати.
Тому навіть Байрон, почувши про неї, відчув велике збудження.
Не було жодного мага, який би не хотів рухатися далі. Багато людей були готові віддати за це життя.
Байрон був одним з них. - Де вона? В Ніяких землях?
— Не знаю.
— Тоді як ви відчули її появу? — Нахмурився Байрон.
- Просто знаємо.
— Ты знущаєшся.
Побачивши, що Байрон злиться, Полуельф вирішив пояснити: - До того як з ельфами сталося лихо, у цьому світі не залишилося ні краплі ельфійської пологової води. Тому, коли вона знову з'явилася, ми відразу відчули це. Мабуть, ця вода була колись запечатана або взагалі не з цього світу.
— А як вона виглядає? Як мені її знайти?
- Вона виглядає як звичайна родимка. Але коли вона поряд, ти обов’язково дізнаєшся її.
- Знову ментальне сприйняття. Вічно ви, ельфи, покладаєтесь на свою інтуїцію.
Полуельф більше не відповідав. Здається, що його сила була недостатньо сильною. У нього вже була межа, щоб пояснити стільки.
Байрон відкрив очі і піднявся з-за столу.
Дивлячись на безлад, він мовчки все прибрав і склав тимчасово непотрібні матеріали в кут.
— Мені теж потрібно вийти з лабораторії, — сказав Байрон. — Добре, пане Байлон. Куди ви прямуєте? Чи потрібна вам візка? Або, може, приставити до вас кількох учнів? Якщо повернеться господар, залишити йому повідомлення? — Засинав його питаннями управитель.
Але Байрон лише мовчки дивився на нього.
— Добре, — зітхнув Хоуп. Коли ви від’їжджаєте?
— Зараз.
Хоуп негайно повернувся і покликав учня, який проходив повз нього. Проходячи повз перший поверх, скажи Мінсу, щоб приготував двісті магічних кристалів.
Зробивши це, Хоуп з усмішкою повернувся до Байрона. — Дякую, - кивнув той.
Він повернувся в лабораторію, зібрав необхідні речі, накинув плащ і спустився до виходу на першому поверсі.
Магічний вовк вже лежав біля дверей, а поруч худий хлопчик з болем на обличчі тримав мішечок із кристалами.
Байрон не знав, хто це. У вежі з’явилося багато нових осіб, і він знав лише двох учнів, які допомагали йому.
Він підійшов, взяв кристали, сів на вовка і приготувався їхати.
Але, не встиг він зворушений, як почув над головою знайомий пташиний крик.
Він підняв голову, і перед очима у нього помутніло. Перед ним стояв Сол. — Старший Байрон, я повернувся. Що, зібрався кудись? - У руці він тримав загублену свідомість рудого кота.
— Да, я хочу...
Байрон хотів було за допомогою магії шепота сказати Солу, що вирушає на пошуки ельфійської пологової води, але раптом відчув від нього дивний запах.
Полуельф казав, що коли ельфійська вода опиниться поруч, то Байрон її відчує.
І тепер Байрон відчував її запах від Сола.
- Старший Байрон! - Знову донісся знайомий голос.
Байрон інстинктивно підняв голову. Сонце осліпило, і він міг побачити лише силует великого птаха та людину на ньому. Але руде волосся того чоловіка сяяло, як полум’я.