Кейта, якого тримав Сол, також кропило чорною рідиною. Побачивши, як розколює коріння, він подумав, що і його чекає та сама доля.
Але, пом’якшивши трохи, він побачив, що чорна рідина на ній розлалася лише корінням, а його не зворушила.
Ті, хто має гілки та коріння, інстинктивно бояться чорної рідини, яку випустив Сол, стискалися і відступили.
Коли багато коренів відступилося під ногами Сола, неподалік з'явилася цятка світла. - Там! Там! — Кейт відразу зрозумів, що це і є вихід з перевернутих дерев. — Так він весь цей час був під землею!
Сол в останній раз подивився наверх.
Там було море чорного вогню, в якому металися незліченні людські фігури.
Потім він повернувся до колишнього вигляду і, несучись Кейта, полетів до світної точки.
Пройти крізь неї було все одно, що потрапити в інший світ.
Світлина спалахнула, і Сол з Кейтом знову опинилися на голому, але дуже свіжому скручі — величезному пні.
— Мяу! Ми повернулися!
Кейт відчув, як Сол відпустив його шкірку і негайно сстрибнув на землю.
- А бородатий маг ще не вийшов?
Він так довго блукав нічним містом і не знайшов бородача, що подумав, ніби той вже знайшов вихід.
Насправді, якщо б Сол не шукав можливості вкрасти насіння дерева, він би і сам не затримався там так довго. - Не хвилюйтеся ви за Уайльда, — почав підлизуватися Кейт, - він ще хитрий, не помре там.
Коли Кейт вийшла назовні, то стала помітнішою льстивея. Чорна рідина справила на нього незабутнє враження. Він боявся, що якщо Сол розсердиться, то бризне ним в обличчя. — Уайлд? — Почувши це ім’я, Сол несподівано зрозумів. - Навряд чи це просто збіг. Лише подумайте, капітан «Земного корабля» ховається тут. Цікаво, він вже зрозумів хто я?
Поки Сол думав, Кейт продовжував сумувати. - Академія Байдун в такому стані, напевно і їхній ректор перетворився на бутон. А те, що ми шукаємо... А?
Кейт замовк на півслові. Аж раптом з'явилася людина.
Старий з розтріпаним волоссям, зморшкуватою обличчям і спантеличеним поглядом. — Ректор Понд.
Хоча вони вже давно не бачились, його зовнішність і аура сильно змінилися, Сол відразу впізнав його.
Ректор Академії Байдун, Понд.
— Це і є ректор Понд? Вона вже зробила крок до нього, але побачивши його за спиною — помер. - Це ж ті корені, що ми бачили!
За спиною ректора Понда росло багато тонких коренів. Вони були поєднані з центром пня. За тонким, як кровоносні судини, кореням, здавалося щось передавалося старому ректору. - Як ці корені тут виявилися?
— Це і є коріння перевернутого дерева, — повільно підійшов Сол. — Нормально, що вони є і всередині, і зовні. Ти ще не підходяй.
Сказавши це, Сол підійшов до Понду. - Ректор, ви мене пам'ятаєте?
Старик з розгубленим обличчям, почувши голос Сола, злегка підвів голову, але відразу ж знову опустив її. - Він що, як ті тіні, без свідомості? — Очевидно, Кейт дуже турбувався про ректора.
Він все ще сподівався отримати від нього метод « розкриття врат».
Соул теж хотів поговорити з ректором Пондом.
Хоча той не був справжнім правителем Академії, він керував нею стільки років, що напевно знав про Бесс і перевернутого дерева більше за інших.
Хоч він послав Шайю за насінням, це не завадило йому спробувати ще й через ректора. Щоб він, напевно, був і з ним укласти угоду.
- Ви мене чуєте? — Сол випустив стручну ментальну силу і просканував тіло ректора.
На його здивування, фізичний стан того був чудовим майже на рівні піку другого рангу.
Але з його ментальним станом були проблеми.
Коли Сол сканував його, то тіло не виявляло навіть найпростіших рефлексів.
"Можливо, його душа в Перевернутому дереві, а зовні залишилося тільки тіло?" Сол підняв руку і перетворив палець на щупальця, торкнувся лоба Понда.
Через мить він відпустив. - Дивно. Душа на місці, і надмірної нечисті немає.
Соул відступив на кілька кроків, ще трохи поглянув і раптом посміхнувся. - Останнім часом я стільки стикаюся зі брудною, що зовсім зациклився. Це не брудна, це магія.
Він застосував до ректора Понду заклинання нульового рангу « Ясність розуму ».
Хоч це і було заклинання нульового рангу, але застосововане магом третього рівня, воно по силі було подібне до закляття третьої або четвертої рани.
Через мить ректор Понд з байдужим обличчям раптом здригнувся і мало не впав, але коріння впившись у його спину, утримали його.
На його обличчі відразу ж виступили великі краплі піта. Очевидно, Соул повернув йому ясності розуму й відновив чутливість. І тепер він страждав від болю, спричиненого корінням.
Але ректор був сильним крейдом. Хоч його і мало не звалила з ніг раптовий біль, він швидко прийшов в себе і, стиснувши зуби, підняв голову. - Це ти? — Понда з'явилася усмішка на обличчі. - Я чув, ти вирушив у Нічінні землі. Не думав, що при наступній зустрічі ти вже будеш магом другого рівня. Не без причини ти учень Горси.