Програла вона, мабуть, тому, що зіткнулася з Кларком, за яким стояв Рада Зоряних Ворота. Інакше — хто знає, хто переміг би! І навіть програвши, вона зберегла основу своєї сили і могутній магічний істота з потенціалом росту.
Врешті-решт, Вайлд подумав про це і зрозумів, що стіна з корінням - велетенський пень, цей моторошний нічний світ та гілка перед ним — все це, мабуть, те магічне створіння, яке виховала Безстана.
« В Академії Байдун весь цей час був маг третього рівня, — сказав Уайлд. - Слухи були фальшивими. Те, що ректор зійшов з розуму намагаючись « відкрити ворота », мабуть, приманка, щоб заманити сюди таких диких магів другого рівня, як я.
Якби він знав, що в Академії все ще є маг третього рівня, він би не здурів.
Але Уайльд ще не впав духом. Вона розмовляла з ним. А якщо є розмова, значить їй щось потрібно. Іншими словами, він ще був їй корисний.
При цій думці до Уайльда повернулася його стара хватка главою торгової гільдії. — Пані Маг Бісстану, прошу вибачення за вторгнення у ваші володіння.
- Досить базікати.
Листя не хотіли слухати. - Твоя ментальна сила особлива, ти можеш увійти в простір у серцевину дерева. Я хочу, щоб ти увійшов і зловив там одну душу. Якщо зможеш, я дам тобі метод досягнення третього рівня і потрібна для цього ментальну силу.
- Але якщо не зможеш, не задовольнитьш мене, то станеш моїм удобрюванням.
Голос як і раніше був беземоційним, але від нього віяло таким крижаним холодом, що у Уайльда волосся на тілі стало дибки. - Слухаюсь. Що мені робити? — Уайльд, тримаючи біль у підборідці, примусив себе посміхнутися.
Що поробити, коли ти слабкий, у тебе немає права встановлювати умови. - Спочатку вмирай.
Роздався крижаний голос, і гілка, яка до цього спокійно висіла в повітрі, раптом мітнулася вперед.
Уайльд не встиг зреагувати, як вона проколола його череп.
Потім, пофарбована в червоне-біле, гілка повільно витягнулася назад. Коричне листя все ще коричневим голосом вимовило: — Ти не помер остаточно. Якщо виконаєш моє завдання, я поверну тебе і допоможу досягнути нового рівня. Якщо ні, можеш не повертатися.
Гілка повільно втягнулася у тріщину в стіні. - А тепер вирушаємо до простору в серці дерева.
Щупальці Сола вислизнули з міжбрів'я Шайї.
Рижний кіт Кейт, який спостерігав за цим, відчув, як у нього смикнувся і очей, і вус.
"Чорт, якби хтось захотів вилікувати мене, засунувши щупальця мені в голову, я б краще помер" — пробурмотів про себе Кейт.
На відміну від шокованого Кейта, ні цілителя, ані пацієнта не бачили в такому методі лікування нічого дивного. Шайя, знайшовши дірку у своєму лобі, навіть з цікавістю спробував засунути туди палець. — Дивно! Так ти дійсно лікір! — На обличчі Шайї з’явилася мирна усмішка, яка зовсім не схожа на його колишнє і вічне напружене вираження. - Як ти це зробив? Ти не тільки змусив контроль Бесс наді мною, але й...
На півслові Шайя, наче щось усвідомивши, замовк.
- Я так і знав, що крім контролю Бесс, з тобою щось ще не так, — опустив очі Сол. - Мабуть саме через цю іншу аномалії ти і зміг на час вирватися з-під контролю перевертутого дерева. Це і є твій головний секрет?
Побачивши, що Сол тактовно не згадував про іншу нечистоту в його тілі, Шайя з полегшенням зітхнув і навіть відчув до нього якусь симпатію. Це, однак, також було ефектом пригнічення тій, іншій погані.
Проникливий Сол, звичайно ж, помітив зміну в Шайї. - До речі, позичу тобі дещо. Коли ти підеш досередини дерева за насінням, станеш у пригоді.
Він ступив вперед, своїм тілом заложивши огляд Кейту, і вклав щось маленьке в руку Шайї.
Одночасно він слонував і обличчя Шайї, щоб Кейт не побачив, як в дірі на його чолі ... Раптом з’явилося око із райдужною оболонкою.
- Що це? — запитав Шайя, опустивши погляд. Він не помітив, що у нього між бровей з'явився ще одне око.
Сол дав йому білий зуб, в'язаний у сіру прозорість. Здається, що якийсь звір у сірому бурштині був на зубі. - Це зуб - серйозно відповів Сол.
— Я і сам бачу, — прищурився Шайя.
— Тобі краще не знати, що це конкретно, — посміхнувся Сол. - Знай, що якщо ти опинишся в критичній ситуації і не зможеш врятуватися, то це дасть тобі величезний урон та ворогу й собі.
- І навіщо ти мені її даєш? — вытарал очі Шайя. — Щоб я наклав на себе руки? Щоб не потрапити під контроль Бесс і не стати його рабом?
« Це повільне самогубство, — спокійно відповів Сол. - Якщо переможеш, зможеш повернутися до мене ще перед смертю і я тебе врятую. Якщо програєш, принаймні помстишся за себе.
Шайя вагався, але все ж взяв зуб. Потім Сол за допомогою магії шепота пояснив йому, як ним користуватися.
Шайя дивився на Сола, не вирішуючи щось сказати.
— Ну ось... - Похлопав його по спині Сол.
Будинок знову затрясся.