Сол кивнув. - За цей час тут проходили сторонні?
— Проходили ті, хто прямував до міста Рейн. Але, будь то каравани або одинокі жінки, ніхто не наближається до цього місця.
Тут все-таки колись бушував Око бурі. У зв’язку з прихованою небезпекою зараження, звичайні маги воліли триматися подалі від них. Тільки Ед, який переконався у спроможності Сола очищати від бруду, не відчував такого страху перед Помечею.
Слухаючи звіт Еда, Сол дивився на напівзруйнований дах Помеся минулого. — Добре, я зрозумів. А тепер йди і нікому не кажи, що я тут. Якщо хтось запитає про маєток...
- Я скажу, що для розвитку міста Рейн вивчав безпеку навколишніх територій -- відразу ж підхопив Ед.
Соул кинув на нього швидкий погляд. На лобі Еда на мить з'явився і відразу зник очей. Схоже, ці люди вже ставилися до нього як до правителя міста.
Соул не став заперечувати. Хоча він і не збирався ставати жодним правителем та керувати містом. Він не забував, що він маг. Його шлях лежав у нескінченній невідомість. Дорога важка і небезпечна, але їй не доведеться молитися до неба принаймні в годину лиха.
Коли Ед пішов, Сол увійшов у маєток минулого. Колишні правила цього місця були повністю знищені спалахом очей бурі. Після його друку тут на час стало дуже безпечно. Через кілька років, коли загроза чорного припливу минає, хтось обов'язково знову займе це місце.
Він повільно піднімався по дерев’яній драбині, слухаючи під ногами дошки. Раптом його тіло стало невагомим. Наступний крок він зробив вже абсолютно безшумно.
Він увійшов через головні двері, від якої залишилася лише половина.
Головний зал і коридори були вкриті невідомими грибними нитками, сірими та чорними.
Вигукнув вогонь.
Кімната відразу наповнила ситий дим. Грибниця, спепілена жаром, обнажила просторий коридор. Тепер Сол мав магію настільки тонко, що вогонь знищив лише грибницю і не пошкодив ані стінки, ані старого килима під ногами.
Соул знову спустився у підвал.
Колишній господар маєток колись мутував тут і помер в безпорадності та відчаю. А гігантський щур, який спалював мертвого мага, став закулісним господарем усього маєтку. Раніше всі вважали, що коли вони позбулися щурів і злого духу господаря, то побоювалися цього місця. Але пізніше тут все одно спалахнула чорна приплива.
Соул пройшов повз проколоте лабораторне обладнання до місця, де загинула гігантська щурка. Тут залишилося лише чорна пляма, яка не видала нічого про те, що сталося.
Але коли Сола затягнув у свою руку, то з’явився Днічнік.
« Так і є. Очі бурі з'явилися тут. Пізніше він перемістився назовні, але корінь залишився тут."
Після того як Сол уважно дослідив лінію, яка згущалась над Днівником, він підняв руку і навколо нього з’явилося кілька чорних клинків. Він вказав пальцем вперед.
Чорні клини відразу встромилися у землю. Вони, наче ніж у мастило, викопали глибоку яму за кілька вдихів.
Земля під ногами Сола обвалилася, але він залишився на місці, нерухомо пари в повітрі.
Прокопавши три-чотири метри, він побачив перед собою дивну форму диска. Тільки тоді він опустився і смикнув з диска землю.
Диск був крижаним на дотик, наче опустив руку у море глибини темної ночі. — Це ефект льодового друку, — Сол швидко розкинув приховані візерунки на диску. — Після запечатання очей бурі вона прийняла такий вид? Схоже, що і доглянути не потрібно.
За цей час Сол багато дізнався про історію Нічових земель. Запечатані очі бурі ніколи не прорвалися вдруге. Схоже, це була якась особливість, пов'язана з простором. Тому місця, де колись з’являлися очі бурі, більше нікого не цікавило.
Це було Солу на руку. Адже сьогодні він прийшов сюди, щоб все зруйнувати.
- Я не дуже сильний у магії землі. Но...
Соул злегка тупнув ногою.
Земля під ногами і навколо нього тут же пітніла, як ртуть, і замкнулася над головою. Потім ґрунт затвердила, перетворивши вириту ним яму в замкнутий простір.
У цій темній камері Сол запалив кілька світлових куль і став використовувати магію для всіх шести стінах магічні кола. Ці кола містили в собі формулу інертизації Байрона та блокували витік енергії. Він також використав частину знання про космічне телепортування, куплені в Аргосі, щоб зміцнити стабільність простору у цій маленькій кімнаті.
Закінчивши приготування, які тривали пів дня, Сол глибоко зітхнув. Його тіло й органи в одну мить стали прозорими і, наче краплі води у пустелі, просочувалися в чорний скелет.
Чорний скелет, у якого лише одна фаланга на вказівному пальці лівої руки була білою, знову присів на коточки.
Щелк-щелка.
Кості, позбавлені м’язів і з’єднані таємничою силою, стикалися між собою, видаючи звук, схожий на скреготання зубів.