« Тепер, коли Кісмет не поповнює запасу енергії смерті, а мій рівень сили зріс, щоденник буде витрачати її все швидше. Залишився запас навряд чи вистачить на багато років."
Щоденник мага смерті був його Локатором, однією з основ його сили. Соул не міг дозволити йому вичерпатися.
« Що ж робити? Невже мені, як і Кісмету, доведеться всюди вбивати людей, щоб поповнювати енергію смерті для щоденника? "
Думка про смертельні пастки, які розставляв Кісмет, нагадала Солу сцену, яку він бачив колись, коли Кошмарний метелик спостерігав історію щоденника.
У тому уривку минулого один з попередніх власників щоденника сидів на горі мертвих і з тугою дивився на книгу в своїх руках.
Він, мабуть, вбив величезну кількість людей заради енергії смерті. Судячи з горю тіл, він ймовірно вирізав цілий континент, щоб досягти такого масштабу.
Сол запитав себе: « Чи він хоче стати наступним Кісметом? Або як той колишній власник щоденника?
Відповідь прийшла майже відразу.
« Кісмет жив не дуже щасливо. А попередній власник, очевидно, врешті-решт теж відмовився від щоденника, який вимагає незліченних жертв."
Соул не збирався йти слідами попередників. Крім того, він не міг збагнути, як поповнювати енергію смерті.
Соул залишив п’ятий поверх вежі і почав спускатися по рушниці.
Коли він наближався до стіни, очі з’являлися наче у відповідь на роздратування. Вони висувалися з стіни, коли він підходив, і знову стирчали повіки, зникаючи, поки він втік.
Коли Сол дійшов до третього поверху, на білих дверях, зробленої в тому ж стилі, що і уся вежа, раптово з'явився рот. — Господар Вежі!
Рот з ентузіазмом привітав Сола, але не отримавши відповіді, двері відчинилися зсередини.
З'явився Байрон з нічого несловим обличчям і темним колом під очима. - Може, нам варто найняти помічників?
Байрон був одягнений в спеціальну чорну мантію, утиковану сталевими голками. - І ще потрібно закупити нову партію живих зразків.
— Скажи це Хоупу, він зв'яжеться з Гагагу, — посміхнувся Сол.
— Мені потрібні учні і офіційні маги для спільних експериментів, — покалався Байрон.
Усмішка Сола повільно зіповзла з обличчя. - Старший, ти все ще вивчаєш формулу інертизації? Тобі варто більше думати про свій розвиток. Я не можу бути впевнений, коли в Нічкових землях знову спалахне чорний приплив.
Експеримент Байрона з інертизації чорного припливу в малих масштабах був завершений, але його неможливо було розширити. За раз він міг врятувати лише одну людину.
Зрештою Байрон тимчасово припинив роботу і почав експериментувати з реактивацією чорного порошку, перетворюючи його назад у могутнє джерело нечистості.
Соула не раз казав Байронові зосереджуватися на своєму розвитку, але він деколи був упертим як осел. Він з головою пішов у свої експерименти і ніяк не хотів вилізти з них. За весь цей час його магічна сила майже не змінилася. А от ментальна, від постійних стрибків між хворобою і лікуванням зросла.
— Не хвилюйся, я все тримаю під контролем, — знову відділився своєю звичайною відмовкою. — Мені потрібні кілька постійних помічників. Можливо, їм доведеться жити у вежі. Якщо тобі це незручно, я можу перебратися в грибний ліс.
— Не варто турбуватися, — махнув рукою Сол. — Моя башта не дуже простора, але ще десяток людей вмістять без проблем. Я випустив ці роти і очі зі стін якраз для того, щоб в майбутньому, коли у вежі з'являться інші люди, був якийсь нагляд.
І він подумав, що через кілька днів я піду і заберу Агу та інших. До цього я знайду тобі помічників.
Байрон кивнув, не запитуючи куди той зібрався. Якщо Солу знадобиться його допомога, він сам покличе.
Після розмови Байрон, не гаючи секунди, зачинив двері і повернувся до своїх досліджень.
А рот на дверях продовжував: - Добрий вечір, Господаря Вежі! Відкрити двері?
— Тьфу, — Сола передернуло. - Стільки часу пройшло, а розуму так і не набрався.
Рот на дверях хіхкнув, обнаживши жовто гострі зуби. - Ви абсолютно праві!
Соул продовжував спускатися. Очі в стінах, наче гірлянда, слідували за ним.
Коли він дістався до першого підземного поверху, шлях вниз закрив щільний чорний туман. Цей туман зупиняв усіх, хто намагався пройти без дозволу. У його глибині ховалася концентрована і оброблена Солом брудна чорна приплива. Навіть маг третього рівня, увійшовши в нього, був би на деякий час затриманий. А той, хто слабшає, якщо прорватися силою, був би швидко поглинутий брудною, мутирував і перетворився б у незнане чудовисько.
Сола, як господар башти чорний туман, звичайно, не зупинив.
В мить ока він пройшов крізь нього і опинився в лабораторії на першому підземному поверсі. Тут проводились більш небезпечні та таємні експерименти. На кількох столах були розкладені частини тіл різних монстрів. Більшість з них все ще були живі, а до тканин був підключений різні прилади. Біля них лежали журнали, де скрупульозно фіксувалися експерименти та результати експериментів.