Клубок-Сол затримався. - Тобто, вона померла? Зникла?
— Ні, — відповів він швидше. — Вона просто розпалась, роздробилась. Але в неї з тобою все ще є зв'язок і майбутнє. З часом вона знову збереться. Якщо пройде ще трохи часу, то може статися так само, як і ти, маленький клубочко.
У голосі знову почулася посміховище.
Солу здалося, що його назвали милим, але він не зрадів.
— На даний момент - так. До того ж, якби вона залишилася у вашому світі, то насправді зникла б. Її основа нестабільна. Чим сильніше вона ставала, тим ближче до зникнення.
Соул відчував, що той не обманює.
Зрештою, не було ніякої потреби. - А скільки часу знадобиться Пер, щоб відновитися, або, точніше, зібратись в клубочок?
— Якщо судити за твоїм сприйняттям часу, то може бути сто років або навіть 100 секунд.
Голос відповів, але все одно що не відповів.
Соул трохи засмутився. « Якщо подумати, мої пророчі сни збулися. Кларк осліп. Герберт справді загорівся. Пер... Пер впала в цей невідомий простір. А я... - Якщо ти ще хочеш повернутися, не затримуйся тут - пригадав голос.
- Можна тобі ще два питання? — Непомітно опам’ятався Сол.
— Можна.
- Зірки-ока в моєму ментальному просторі пов'язані з тобою?
— Да. Ми весь час за тобою спостерігаємо.
- Чому?
— Не хочу говорити.
— Э-э? — Замер Сол. Така людська відповідь.
Але він знав, що часу мало, і спитав: "Ви... Ви збираєтеся вторгнутися в мій світ?
- Занадто далеко. Тільки ти любиш всюди бігати. Я б вибрав, щоб ти залишався тут.
Проігнорувавши останню фразу, Сол зітхнув з полегшенням.
Отже, ті очі, що з'являлися на його друзів у світі магів були лише несвідомою впливом занадто сильних зірок.
Тепер, познайомившись з цим світом, Сол зрозумів.
Цей світ був дуже « лінивим ». « Але й бачимо, що цей світ дуже високий. Лише незначна відстань і вплив уже достатньо, щоб змінити підсвідомість групи людей. На щастя, завдяки своїй здатності щоденника я відкрив у собі долю, інакше, зайшовши сюди, я б, швидше всього, як і Пер ...
— Нет! - Голос знову перервав його роздуми. — Не ти навчився цієї здібності у тієї книжки. А тому що у тебе була цільна нитка долі, вона і обрала слідувати за тобою!
Клуб-Сол знову стиснувся. — У мене... Спочатку була цільна нитка долі? Чому? Ти сказав, що я теж раптово з'явився у цьому світі. Тоді ти знаєш, я ...
Але цього разу голос не дав йому договорити. - Якщо ти ще хочеш повернутися, то повертайся зараз же.
Може, час був дуже малим або голос відмовився відповідати.
Солу залишалось тільки припинити розпити. - Добре, будь ласка, відправ мене назад... Дякую.
Не встиг він і договорити « зворотно», як світ яскравих кольорів перед його очима, наче вимкнений екран, погас.
Перед ним знову було синє небо і білі хмари.
І тільки тоді в повітрі лунали слова "дякую" і звуковою хвилею рознеслися по всі боки.
Сол підняв голову.
Над ним вже не було фігури Пер.
Ні сліду.
Соул недовго знеохочувався.
Оскільки Пер потрапила в той яскравий світ, це вже завершений факт, йому залишалось лише чекати і продовжувати ставати сильнішим.
Може, в майбутньому він ще побачить ту дурну, м'яку Вітряну фею.
Зійшовши з духом, Сол знову відчув себе.
Перед ним з’явилося кілька напівпрозорих тоненьких ниток.
Хоч вони всі були однаковими, але Сол, з його надзвичайно сильною ментальною силою, міг легко відрізнити будь-яку нитку від тісно пов'язаних із ним людей.
Він витріщився на нитку, що представляла Кісмета, і торкнувся її...
Однак, крім тупого болю в затилці, він не отримав ніякого відгуку. « Чи не було відмовлено телепортації?» — запитав Сол поспішно про свою ментальну тіло.
І з кривою посміхнувся виявив, що його ментальна сила була повністю виснажена.
Пробування у цьому яскравому просторі, виявляється, віднімало стільки сил.
Не дивно, що Солу не дозволяв затримуватися там надовго.
Тепер Сон міг лише насилу підтримувати рівновагу польоту і вже не в стані контролювати більш потужні, що вимагають ментального контролю та заклинання.
Нічого робити. Йому довелося повільно приземлитися і медитації відновлюватися.
А поки Сол відновився в пустелі, У Озера Рейн все ще було жваво.
Хоч Сол зробив все можливе, щоб стримати чорний приплив і якомога швидше запечатати « очі бурі», але трохи негарно все ж просувало й вплинуло на тутешні маги.
Понад сто магів зібралися, щоб допомогти у прориві Сола.
Зараз тут маги другого рівня ще трималися, а ось чарівники першого і учні постраждали в різній мірі.
Дехто навіть почав мутувати з недостатньою й високої ментальністю. Ті, що стояли поруч, були змушені вбивати мутирів, щоб не створювати нових джерел бруду.