Соул міцно стиснув зуби, так що навіть десні оніміли.
Що ж йому робити?
— Маг Сол, ви вважаєте, що є ще якась проблема?
Керрі, схоже, помітила зміни в настрої Сола, але, не розсердившись через затримки, серйозно запитала.
Але вона не помітила жодної аномалії.
Соул озирнувся, але не відміняв ритуал, а попросив вибачення і сказав: - Вибачте, будь ласка, почекайте, я трохи введу себе до ладу.
Він запам’ятав вираз обличчя всіх присутніх.
Нічого незвичайного.
Соул і сам розумів, що « очі бурі» навряд чи були керовані кимось, але звикнувши завжди думати на крок вперед, він звертав увагу на обличчя інших.
Він закрив очі, роблячи вигляд, що приводить себе в порядок, але насправді менітально сканув своє тіло.
Перед початком ритуалу Сол вже перевіряв свій ментальний і фізичний стан, щоб уникнути проблем.
Але, очевидно, звичайна перевірка не могла виявити аномалії « очей бурі».
Цього разу Сол ще більше перевірив себе, навіть просканував своє ментальне тіло.
Зараз в його тілі не було і сліду особливої брудної Нічньої землі.
Магічне коло під його ногами теж був перевірений тричі. Під час встановлення на нижній шар навіть поклали ізоляційні матеріали, щоб брудна з-під землі не пошкодила його. Але це коло стало каталізатором, який активував « очі бурі».
І хоч і були абсолютно впевнені, але розуміли важливість прориву на третій рівень, і ніхто не став його торопити.
Соул знову закрив очі. Цього разу він вирішив увійти прямо в свій ментальний простір.
Проста кругла платформа не змінилася. Темно-червона книга в твердій палітурці над головою - теж. Зоряне небо навколо як і раніше мерехтіло, наче очі. Але я його так і не знайшов".
Соул опустив голову, в його очах блиснув вогник.
Вже одного разу в його млявому просторі з’являвся чорний приплив.
Того разу він мало не поглинав його, і в результаті щоденник його відкинув.
Звичайно, і зорі можуть таємно допомогти. "Невже це було тоді?"
Соул завжди думав, що скверна чорного припливу, яка змусило його втратити свідомість, в результаті була стиснута в одну концентровану краплю і тому більше не представляла загрози.
А що, коли чорний приплив заражає його і вже залишає в її млявому просторі приховану загрозу у вигляді « очей бурі»?
Соул швидко підійшов до краю платформи.
Колись він хотів звідси стрибнути, але щоденник його зупинив. Очевидно, щоденник вважав, що покинути платформу небезпечно.
Соул виставив ногу за край платформи, але відразу ж опустив її на бокову поверхню. Те, що я стою на платформі - це не через гравітацію."
Соул нахилився і підняв другу ногу.
І, на його здивування, він твердо встав на бокову поверхню платформи. Справжня гравітація має цю платформу. Чи, точніше, моє бажання залишатися на ній."
Сол посміхнувся. Хоч він був у небезпеці, то таки радів з підтвердження своєї здогадки.
Платформа була не дуже товстою, менше метра.
Тому, зробивши крок, він знову опинився на краю.
Він повторив свої дії і цього разу опинився під платформою.
Здавалося, що все не змінилося. Навколо як і раніше було зоряне небо та нескінченна темрява. Тільки над головою не було щоденника смерті.
Якби не це, Сол б і не зрозумів, що він дійсно на іншій стороні. « Але й тут нічого... ні!»
Соул, вже було розчарований, раптом помітив якусь дивність.
Він обережно зробив кілька кроків.
Перед ним не з'явилось нічого особливого, але після того як він просканирнув ментальною силою, то виявив легке викривлення.
Оскільки в ментаційному просторі не було домішок, то неможливо було побачити, де саме відбулося викривлення.
Але ментальне сприйняття Сола було дуже гострим, і він швидко помітив аномалію.
Він знову просканував це місце і ще більше переконався, що знайшов проблему. « Це... і є « очі бурі»?
Цей маленький « очі бурі» який тільки злегка перекрутив ментальну силу і більше не виявляв себе. Не дивно, що Сол не помічав такої потужної зброї в його мандрівок.
Соул, дивлячись на « очі бурі» завбільшки менше великого пальця, повільно прищурився.
Він намагався своїм свідомим вигнати його з свого ментального простору.
Через мить його тіло перетворилося на щупальця, які заплювали в повітрі.
Ще за мить тіло Сола знову вкоренилося у людські тіла, а потім повільно перетворилося на спотворений згусток світла.