« Глаз бурі» раптово вибухнув. Якби наше коло не стримав його, то було б найбільш небезпечним місцем. Якщо ви залишитеся у вежі, то було б швидше втекти.
Але інші, очевидно, не поділяли думки Сола.
« Господарю, ми не могли б залишити тебе й втекти », — надула губи Ана. Якби не вісім паучих лап під нею, вона була б схожа на навивну дівчину.
Байрон, хоч і не був духом, замкненим у щоденнику, але кивав в такт з Агу.
— Навіть якщо ви не хочете бігти, то не варто лізти під гарячу руку, — посміхнувся Сол.
— Тепер, коли « очі бурі» запечатані, - він повернувся до Байрона. Якщо нічого не станеться протягом місяця, то в найближчих десять років можна не боятися великого спалаху брудних чорних припливів. З нашою "формулою інертизації" можна не поспішати. Тобі краще зосередитися на своїй головній галузі знань.
— Я так і зроблю, — кивнув, а потім похитав головою Байрон. - І як інертифікація. Мені теж дуже підходить. Якщо я зможу повністю освоїти її, то хочу застосувати її на трупах.
Здається, що Байрон завжди ставив собі за мету і допомагав йому.
Я зітхнув із полегшенням.
Він недооцінював старшого.
Тоді Сол звернувся до решти людей:
— Через деякий час Рада Зоряних Ворота пришле матеріали для посилення моєї магії. Тоді мені вже не знадобиться стільки душ з Озера Рейн. Я допоможу вам знову зміцнити свою духовну броню. А ви подумайте, як її покращити.
Духи оживились.
З духовною бронею їх сила була близька до другого рівня, але вони вже явно не могли допомагати Солу в бою, а просто виконували якісь не дуже важливі завдання.
Якщо вони зможуть знову зміцнити свою броню за допомогою великої кількості уламків душ, то знов зможуть битися за Сола.
— Сер Мортон, ви можете також за допомогою випадку покинути щоденник. З такою підтримкою, як Рада Зоряних Воріт, у нас буде абсолютно достатньо осколків душ. Вам більше не потрібно економити для мене.
На здивування Сола, Мортон знову відмовився.
« Не потрібно. Мені, старому і тут непогано. Нехай краще молодь погуляє».
Хоча Сол і не дуже розумів його, але й заставляти не хотів. Довелося змиритися.
Управитель Хоуп крокнув вперед і вклонився.
- Пане Вежі, ви виглядаєте втомленим. Краще відпочиньте і відновите сили.
Хоуп давно помітив, що ментальна сила Сола нестабільна.
Хоч він і не був магом, але башта була пов'язана з Солом, і він міг відчувати його стан.
Тому, побачивши те, що вже було сказано, він поспішив порадити Солу відпочити.
Почувши це, інші побачили втому за усмішкою Сола. Вони відразу замовкли і, підштовхуючи його, відправили спати.
Навіть якщо « очі бурі» і був успішно запечатаний, Сол безперечно витратив багато сил. У такий момент хороший сон був ефективніше будь-якої медитації.
Настав вечір.
Ветряна фея і Володар Світлячків прислали велику кількість людей для захисту запечатаного Пометия Минулого.
Серед них були й кілька чарівників другого рівня, які не встигли прийти вдень.
Вони не могли відрізнити свій шматок від печатки і, звичайно ж, хотіли урвати його в подальших завданнях.
Така рішуча оборона могла б відлякати будь - якого чарівника другого рівня зі злими намірами.
Але вона не могла зупинити мага третього рівня!
Особливо Герберта, який сам організував цю оборону.
Світлячок без вогника, змішаний із весняними комарами, кружляв у траві.
Хоч би як там було, деякі комахи летіли на бік Помеса минулого.
— Чирк!
Але коли ці комарі наблизилися, то спалахували від невидимої сили і падали на землю.
Маги, які займалися сексом, не звертали уваги на це.
Але цього разу було по-іншому. Один світлячок, висихнувши, швидко впав на землю. Але він не перетворився на попіл, а за допомогою цього моменту занурився в землю всередині захисного кола і обережно поповз.
Потім він повільно і таємно дістався до колишнього маєтку минулого року.
Тут все ще залишалася деяка перекручена сила, але вона не могла пошкодити цьому яскравому світлячку.
Перенапружена тиск, він дістався замороженої землі.
Тоді вуса світлячка слабо засвітилися.
Найближчий маг був у ста метрах до нього, і звичайно ніхто не помітив світлячка в траві.
Крім того, він мав вусики — а не звичайний світний орган.
Він, по-людськи, кивнув і спробував доторкнутися вусиків льоду.
Дивно, але такий крихітний вогник, доторкнувшись льоду, відразу ж проплавив у ньому діру розміром з кулак.
І ось, коли світлячок збирався залізти в діру і продовжити плавити лід, його дії перервав раптовий голос.
- Так ти з самого початку хотів лише отримати якорну точку. Ти вже впевнений, що зможеш прорватися на четвертий рівень і назавжди покинути Нікчіні землі?
Світлячок повільно повернувся і подивився назовні. Його голос був холодніший за лід під ногами.