Але саме ця перестраховка і лякала його ще більше.
Однак Герман був людиною, яка була дуже пригнічена. Хоч він і панікував перед Ангою, але після того як вийшов з лабораторії, відразу змінив паніку на спокій. Він навіть навмисно зробив мимовільне обличчя, схрестив руки на грудях і, вставши навшпиньки, всім своїм виглядом показував, що його, прогрітеного, виставили за двері.
А в кімнаті після того, як Герман пішов, Ан і Агу трохи заспокоїлися й продовжили свою роботу.
Агу з величезною швидкістю створював магічне коло.
А Ан, отримавши від Байрона багато завдань, навіть випустила паучі лапи, щоб використати їх як руки.
Їх паніка і поспіху були викликані Солом.
Соул, який до цього спокійно лежав, немов спав, раптом перетворився на величезний морський вихр і почав нестримно поглинути довколишні елементарні частинки.
І його тіло через цього швидкого і нерозсудливого поглинання почало зносити дивні зміни.
Його шкіра, наче вода, пішла брижом.
Ан і Агу вже чули, що для прориву з другого на третій рівень потрібно відкрити ворота в тілі, і приблизно уявляли, які будуть наслідки цього.
Тому, коли вони побачили, що тіло Сола почало захоплюватись зовнішньою магією, то спочатку навіть зраділи, подумавши, ніби Сола знайшов ключ до відкриття врат. Хоч це й було неймовірно, але обидва духу вже звикли до чудес свого господаря і вважали, що з ним можливо все.
Але невдовзі вони виявили, що Сол поглинає магію зовсім без розбору і зміни в його тілі стають дедалі неприроднішими.
Він не тільки швидко всмоктував частинки темряви, але й силою тягував інші елементарні частки, які йому у великій кількості були шкідливі.
Він навіть почав надуватися.
Хоч його тіло вже й проявляло ознаки перевантаження, воно все одно продовжувало поглинати зовнішню магію.
А найгірше було те, що хоч Башта Очищення Душ і знаходилася посеред Узера Рейн, але в повітрі все одно було невелика кількість домішок та непристойні.
Зазвичай, під час медитації вони намагалися уникати їх потрапляння в тіло, але зараз Сол, не розуміючи, втягував у себе все підряд.
Якщо так піде і далі, то, не встигши знайти за допомогою відкриття врат короткий шлях до третього рівня, він спочатку лопне від зовнішніх елементарних частинок та бруду!
Але коли вони зрозуміли, що це погано, то побачили, як Сола не може розбудити.
Ніби його ментальне тіло зараз було не в ньому, а десь гуляло.
Поки всі стояли в заціпенінні, саме Байрон прийняв рішення. - Якщо вже Сол не може сам закрити ворота, то це зробимо ми.
Його голос був негнучким, а тон спокійним. Хоч він і був єдиним чарівником першого рівня, але саме він став їх опорою.
Байрон відразу запитав Аґу та інших, чи знають вони якийсь спосіб ізолювати елементарні частинки.
Агу відразу ж сказав, що можна використовувати магічне коло, подібне до того, який стримував Камілу щоб ізолювати Сола від зовнішньої магії.
Байрон відразу ж наказав Агу, взявши за центр Сола, створювати стиснене коло.
Це коло теж було дуже складно, але оскільки внизу був зразок, Агу міг впоратися і один.
А Ан Байрон примусив готувати різноманітні зілля і базові матеріали для кола.
Сам Байрон теж не сидів без справи. Він притягнув зі свого лабораторного столу купу клянок і колб і почав щось з ними робити. Схоже, це було те, над чим він експериментував раніше.
Агу, насилу створюючи стиснене коло, з радістю виявив, що Сол ізольований і швидкість поглинання магії різко зменшилась.
Але він також помітив, що сила всмоктування у тілі Сола не ослабла.
Навпаки, коли вона зрозуміла, що всмоктувала нічого, то тільки посилилась.
І без того наспіх створений магічне коло відразу ж опинився на межі знищення. Він навряд чи довго протримається. « З господарем щось не так. Стримування магії не може зупинити його поглинання."
У цей момент перед очима Агу раптом пропливла тонка струмка чорного диму.
Прозора, як вуаль, але не помітити її було неможливо.
Прослідкувавши за димом, Агу побачив, що він виходить з шафи в кутку лабораторії.
Агу пам’ятав, що в шафі зберігається частина чорної нечистості, яку Сол витяг з тіл інших людей.
Ця чорна стінка витікала з шафи, долетіла до стрибкого кола, а потім, немов не зустрічаючи жодних перешкод, проникла всередину і, як листок, підхований водяною воронкою, зі свистом хлинула в тіло Сола.
Агу навіть не встиг його зупинити! « Припливні чорного припливу... Зайшла в тіло господаря... з ним все буде гаразд? "
У цей момент навіть досвідчений Агу розгубився.
Агу, який був поруч із Солом, коли той заснував Башню Очищення Душа, природно знав, що Сол може своїм духовним тілом поглинути забруднену чорну припливу з тіл інших людей.
Ось тільки сам Сол, вперше поковтнувши скверну, несподівано впав в кому і через це був захоплений Пер, яка тоді була старою відьмою.
Після цього Сол кожного разу, допомагаючи комусь, відокремив і надійно зберігав ту частину свого духу, в якій була брудна.