- Ти теж захоплюєшся магом Солом?
— Э-э... — Замер Эд. Хоч він був дуже вдячний Солу, але до захоплення було ще далеко.
Але коли Гагаґу так прямо запитав, а він зараз стояв біля його вежі.
ми обидва захоплюємося магом Солом, а це означає, що ми хороші друзі! Наступного разу, коли буду продавати тобі товари не буду таємно накручувати ціну!
Ед зрадів, а потім здивувався. - А ти раніше говорив, що мені півціни?
— Эх! Спочатку накрутити, а потім зробити знижку в півці. Це майже те саме, що початкова ціна.
- Тоді наступного разу ти повинен зробити мені ще дешевше!
— Без проблем.
Соул уже повернувся на третій поверх і, притулившись до панорамного вікна, спостерігав за їхньою дружньою розмовою.
І коли вони вийшли з Озера Рейн, Сол, за допомогою Ока вигнання, чітко побачив, що на потилиці в Еді теж виросли очі із різноманітною веселкою (« Не враховуючи Брандо і Гагагу, це вже третій пацієнт з оком»), — обличчя Сола стало серйозним. Від його недавнього безтурботного настрою не залишилось і сліду.
« Ті, хто має до мене особливу прихильність, після контакту з Гаґаґом зароджуються кольоровим оком. А ті, хто лише формально дякує, але в душі не відчуває ніякої вдячності - ні.
"Невже для зараження цими очима з мого ментального простору потрібна симпатія?"
Проте, до цих пір Сол не помічав, щоб зірки-око наносили будь-яку шкоду зараженим.
Натомість ті, хто мав їх, були важко піддаються подальшому наступу чорних припливів.
Навіть коли в них і була брудна, вона не погіршувалася, якщо не виникали більш екстремальні ситуації.
Так що, ті хто заразився зірками-оками, немов отримали вакцину і набули досить сильну опірність до хвороби, якою був чорний приплив. « Але хоч зорі-ока і відбуваються з мого ментального простору, я поки не можу їх контролювати. А неконтрольована могутня сила - це, зрештою, прихована загроза."
Раніше Сол вже помічав, що зірки в його м'язовому просторі якісь особливі. Але в його просторі був ще й такий же таємничий щоденник, і він не дуже-то звертав увагу на ті зірки, які і так не міг контролювати.
Але, на відміну від щоденника, який ніколи не контактував з зовнішнім світом, зірки тепер, через Брандо, вийшли назовні і виявили хоча й законну, але майже непереборну заразність.
І це змусило Сола більше не ігнорувати їх існування і те, що в них є потужною силою.
Подумавши, Сол раптом обернувся і сказав Байрону: - Старший, я хочу провести один експеримент.
- Що мені робити? — Байрон, як і раніше зайнятий своїм експериментом, запитав, не піднімаючи голови.
— Приглянь за моїм тілом. Якщо зі мною станеться щось неладне... Ні, коли мій стан стане зовсім поганим, тоді і стимуляй ззовні моє ментальне тіло, намагайся мене розбудити.
- Що ти збираєшся робити? — Байрон відставив пробірку, його обличчя стало серйозним.
Соул стиснув губи. Він і сам не знав, чи він хвилювався або радів. але про них я нічого не знаю.
Соул не входить в ментальний простір зі своїм грибним ліжком.
На цей раз те, що він збирався там зробити було досить небезпечно, тому для зручності він сам ліг на лабораторний стіл, де щойно лежав Ед.
Слола збудив холодний стіл. Незручна поза змусила його мозок працювати ще чіткіше, і він зрозумів, що йому потрібно робити.
Він повернув голову і подивився на Байрона та кількох духів, які, почувши шум, теж підійшли.
Агу нахмурився. — Господарю, — Ан підповзла до Солу, - дозвольте мені піти з вами.
« Ні », — не погодився Сол. — Якби у Мортона було тіло, я б і його попросив вийти. Зірки з вами церемоніаться не будуть. Я спершу подивлюся. Якщо не буде небезпеки, то й ви ввійдете.
Сказавши це, Сол не дозволив їм переконати його і закрив очі.
Байрон, який стояв поряд, нічого не розумів, але оскільки вже Сол нічого й не пояснював, він і не питав. Він тільки мовчки приготував усі необхідні зілля і сувої для пробудження.
Соул хотів поговорити зі зірками у своєму ментальному просторі.
Це була його перша спроба.
Він не знав, чи йому вдасться, але на щастя, коли в нього виникла ця думка, щоденник не подав сигналу про смерть.
Знову відкривши очі, Сол вже був на ментальній платформі.
Днічник над головою, розкритий наче величезний дах, затулив йому небо.
А навколо, внизу, з усіх боків, у далекій темряві мерехтіли безліч зірок.
Ніби він був у космосі. що ви - витвір моєї уяви. Пізніше я почав помічати вашу особливість. Ви можете вбивати магів першого рівня так, що ніхто і не зрозуміє, а можна легко заражати чарівників другого, і вони цього навіть не помітять.
Соул, піднявши голову, намагався спілкуватися зі зірками. - Я не знаю, яку силу ви уявляєте, але якщо вже ви весь цей час мені допомагали, я і не домагався. Тобто, підсвідомо вважав, що ви для мене нешкідливі. Неначе власна рука не може тебе задушити.