Клан Сяючих перебував у світовому зрізі, який примикався до світу магів.
Раніше таких світових серзів було декілька, але після появи « Глаза Бездни» премеденність магів майже перервалася і багато світових розтинів через трясіння головного світу втратили зв'язок.
Світовий серз Клана Сіяючих зберігся значною мірою завдяки тому, що вони мали передки п’ятого рівня та незмінну лінію магів четвертого класу з епохи темного Місяця до того часу як розташували Місяць.
Теперішній глава Клана Сіячів, хоч і займав посаду старійшини в Раді Зоряних Ворота, майже не полишав свого світового зрізу.
Саме для того, щоб підтримувати зв’язок між своїм світом і головним.
Але сьогодні голова Клану Сіяючих Нортон несподівано залишив світ.
Тому що його на зустріч запросив інший маг четвертого рівня.
Цим магом був глава Трібуналу, той, про кого говорили: « Де є світло, там і він», - чарівник четвертого рівня Фліїм.
Місце зустрічі вони також вибрали особливе.
Стіну Вздохів на далекій півночі материка Статт.
Для магів четвертого рівня відстань вже не була проблемою.
Для них переселити континент було справою кілька хвилин.
Отже, коли Нортон з'явився на найвищій точці Стіни Вздохів, свічки навколо нього застигли і над ним появилась фігура Фліїма.
На відміну від дитини-Нортона, Флієм не був людиною. Він був згустком світла.
Коли він з'явився, світло свічок навколо потьмяніло.
Малян-Нортон сів прямо на стіну і, опустивши голову, дивився на вічно бурхливі хвилі та, здавалося, нескінченно незнищенна чорна стіна. Він базікав своїми маленькими ніжками, наче безтурботна дитина.
А світло над його головою тихо висіло, наче просвітлюючи йому шлях.
Вони ще не почали розмову.
Тому що вони чекали ще однієї людини. Невже Трибунал і Рада Зоряних Ворота збираються офіційно оголосити війну?
Седовласий старий чоловік з білою бородою до колін, спираючись на чорний палицю з черепом, повільно піднявся по сходах.
Хоч він був сивим, але шкіра його рум'яною, а зморшки на обличчі - небагато. На вигляд йому було років 50.
Але він був найстаршим з присутніх. - Пане Мерфі.
Навіть Нортон і Фліїм, маги четвертого рівня, верхівка світу, з повагою вітали його.
Якби не цей маг Мерфі, який вклав усі свої знання і сили в цю Стіну Вздохів, то континент Статт вже був би поглинутий « Глазом Бездності ».
Отже, хоча вони обидва були правителями, то не зволікали виявляти неповагу до нього.
Фліїм призначив зустріч саме тому, що він був упевнений, ніби Нортон не стане жувати.
проти вмираючого мага четвертого рівня, у якого вже почалися проблеми з тілом і душею, Фліїм не збирався ризикувати. - Прошу вибачення за турботу, пане Мерфі. Я хотів би поговорити з Нортоном тут, — почувся низький голос із світлої кулі.
Мерфі байдуже кивнув і, не наблизившись до них, пішов на сто метрів.
Хоча для них ця відстань не була відстанню.
Поздоровившись, Фліім і глава Клана Сіяючих перейшли до справи. — Нортон, твій Горса останнім часом не дуже слухняний.
- Про що ти? - Розвів руками дитина-Нортон. — Я вже відправив його на Стіну Вздохів відбивати чорний приплив. І його успіхи там досить непогані.
- Так, пане Мерфі? — Нортон повернувся до нього.
— Непоганий хлопець, - посміхнувся Мерфі, як справжній старий і хитруючи мізинцем. - Я бачив його того дня, коли він вперше прибув на Стіну Вздохів.
Але Фліїм не звертав уваги на ці хитрощі. - Він проводив у Статі експерименти після воскресіння. І це були експерименти, які підняли магів низького рівня, що прямо заборонено Трибуналом. Ти, як глава клана, не міг про це не знати, вірно?
— Дитина підросла, але не слухалась.
- Якщо ти вважаєш, що не можеш його контролювати я можу зробити це за тебе.
— Не обтяжуй себе, — Нортон підняв очі на світлову кулю, його обличчя все ще була спокійна усмішка.
- Тоді, пане Нортоне, підтримуй свою дитину. Якщо я ще раз зауважу, що він ступив на континент Нефрайт і проводив свої бунтівні експерименти, то особисто спроваджу вирок знищення!
Очі Нортона злегка звузилися, але на його обличчі все ще була усмішка. - Добре. Тоді я особисто познайомлюся з постановою про знищення голови Трібуналу.
Не встиг він договорити, як його тіло окутало м'яке біле сяйво, не таке сліпуче, щоб золотий блиск Фліїма.
Але коли два світло зісковзнулися, море біля підніжжя Стіни Вздохів завмерло.
Світ, здавалося, застиг.
Але це не була справжня зупинка часу, а відчуття рівноваги сил викликане тим, що дві могутні сили одночасно привернули навколишні чарівні елементи.
Раптом маг Мерфі підніс свою палицю з черепом і стукнув їм по землі.
Засоромлений, здається світ знову зійшов в рух. - Я кажу вам, не б'йтеся на Стіні Вздохів, — з досадою сказав маг Мерфі.