Соул, погорнувши голову, подивився на нього. Його серце стисалося.
Він знав, що Офелія могла так серйозно поранити Кісмет.
Соул спустив Кісмета з вершини вежі і передав його директору Хоупу.
Після попереднього огляду виявилося, що Кісмет має сильну анемію і серйозне обезводнення. « Офелія. Ця відьма четвертого рівня, схоже, використовувала кров і воду з тіла Кісмета для чогось. Невже Кісмет, говорячи, що знищив Кларка до кореня, насправді попросив Офелію втрутитися?»
Офелия – маг четвертого рівня. Щоб утримувати рівновагу в Нічнях, вона навіть не могла використовувати надто великої сили у вигляді клона.
Тому і використала кров Кісмету для своїх заклинань.
Так вплив заклинання було обмежено рівнем мага другого-третього рівня.
Шкода тільки Кісмета. У інструментів завжди сумний кінець.
Три дні потому.
Оскільки Кісмет так і не опритомнів, то Сол з жалем залишив його в Башні Очищення Душі під наглядом Агу та управителя Хоупа.
А сам продовжив свої дослідження після прориву на другий рівень.
До цього дня він вже твердо запам'ятав усі тонкощі нового рівня і повністю стабілізував свою, до того постійно бунтівнуючу, ментальну силу.
Тепер він був упевнений у своєму самоконтролі. Він повернувся у свої покої на четвертому поверсі, запечатав кімнату і закрив очі, занурився в глибоку медитацію.
Метою цієї медитації було впорядкувати ядро його магії — здатність, яку він отримав завдяки своєму Локатору.
Поки що Сол називав її "своїти долю".
Коли Сол закрив очі, і кімната запечатана магією, занурилася в тишу, він чув тільки биння свого серця та дихання.
Але коли Сол вливався у медитацію, почав чути інший звук.
Тихий шелест перевертаних сторінок. Він ніби сидів у тихій, порожній бібліотеці і читав книжку.
Якщо б він продовжив, то побачив би Днівник мага смерті в самій глибині його ментального тіла.
Але цього разу його метою був не щоденник.
Соул поступово змінив свою увагу на себе. З нервових закінчень він поступово просувався до важливих органів і, нарешті, зосередився на своєму мозку, на міжбрів'ї.
Поступово він знову побачив напівпрозору білу нитку, що виходить з його лоба.
Минулого разу, схопивши її, він побачив своє можливе майбутнє.
Але цього разу Сол не почав дивитися в майбутнє. Він повільно попрямував до свого тіла, тримаючись ниток.
З подивом він побачив, що з погляду високої медитації сам є клубком палітурних ниток.
Нитки звивалися, оберталися, переплелись, але не створювали мертвих вузлів.
Соул відразу згадав схему медитації, яку він використовував. Один з його візерунків був таким - палітурні світлячі лінії.
Магів, які можуть бачити нитки долі, було небагато, але і не один Сол.
Він знав, що деякі маги дуже сильні в прогнозах.
Через довге відволікання Сол відразу ж вийшов з стану глибокої медитації, і клубок ниток нітій перед його очима зник.
Він бачив лише свої груди. « Доти, доки не вдається безпечно перебувати в глибокій медитації. Ще одна спроба, і потрібно буде відпочити кілька днів, щоб не розвинути когнітивного диссонансу."
Соул знову ввійшов у глибоку медитацію, але не міг уникнути думки: « Маги другого рівня отримують розширені здібності від своїх Локаторів. Моя здатність не пов'язана з зміцненням бойової сили. Це добре, але чи її єдина функція - це спостереження за моїм майбутнім? "
Хоч ця функція і була дуже сильною, але Сол відчував, що з ниткою долі все не так просто.
Знову, побачивши білу нитку долі, Сол знехтував емоціями і відкинувши її думки, продовжував докладати зусиль.
Ніть, що виходить з його лоба, хоч і представляла майбутнє, але нитка всередині його тіла не показувала йому його минуле.
Вони ніби доповнили вміння Кошмарного метелика.
Але, спостерігаючи за своєю ниткою долі, Сол відчув, що його ментальна і магічна сили стали більш гармонійними, а переплетені нитки всередині нього злегка зрушилися, ставши більш впорядковані.
Але не минуло й декількох хвилин, як Сол відчув втому.
І його ментальне тіло підказало йому, що якщо він продовжить, то може дійти до такого стану, який не зможе і пальцем поворухнути.
Соул твердо зупинився і приготувався вийти з глибокої медитації.
Але, перевівши свою увагу з внутрішнього на зовнішній вигляд, він побачив, що навколо його тіла з'явилося ще дві такі ж напівпрозорі тонкі нитки.
Обидві тягнулися від підлоги, обвивалися навколо Сола, але не торкалися його.
Одна з них була теж білою, але преривною, наче пунктирна лінія.
А інша - сіро-біла, з якоюсь скибкою ніби покритою інеєм, текстурою.