— Не потрібно, я чудово знаю свій стан. Я просто дуже радий, що похитав головою Брандо і відразу попрощався. - У мене зараз стільки ідей, потрібно терміново провести експеримент. Я пішов!
Його було не зупинити. Солу залишалося лише дивитися, як він йде.
Він з Байроном проводив його до краю острова і дивився, як Брандо сідає в будячу візку та їде.
Але, збираючись вже повертатися в вежу, Сол раптом помітив, що на потилиці Брандо щось шевнулося.
Сол поспішно прищурився і побачив, як шолом Брандо щось підійняв.
Аж раптом у щілини, на стелі затилку і шиї відкрився око!
Райдужна веселка цього ока була різнокольоровим.
Він, наче побачивши новий світ, озирався по сторонах, але через незручне положення зіниць міг рухатися лише у самих епох.
Але незабаром він завмер посередині. Тому що побачив Сола.
Дивлячись на це око, Соле, невідомо чому, відчув і жах, і якусь близькість.
Він підняв руку і доторкнувся до шиї, відчуваючи, як під м’язами пульсує артерія.
Кров в його тілі готова була хлинути з горла. — Сол? — Байрон поклав руку йому на плече.
Соул обернувся і на мить побачив знайоме обличчя.
Ще трохи — і кров, яка бурляла в його жилах, заспокоїлась.
Соул знову повернув голову до Брандо, але той вже сховався в грибній гаї, і очі за його спиною більше не було видно. - У тебе тільки що були сильні коливання ментальні сили. Щось сталося?
- Ти бачив око, яке з'явилося на потилиці у Брандо?
— Ні, — помовчав він і відповів Байрон. - Так значить... з Брандо дійсно щось не так?
— Я боюся, що не « щось» - гірко посміхнувся Сол.
Він вже не вперше бачив, як у людей, що вийшли з його ментального простору, появляються очі.
Минулого разу це сталося з Кентом із Академії Байдун, після їхнього бою в ментальному просторі. Той стрибнув з платформи, незрозуміло чому помер, а коли вони вийшли, його труп мутував.
Але тоді Сол, хоч і був вражений, але швидко забув про це.
Неначе це було щось звичайне.
І лише сьогодні, побачивши на потилиці Брандо око з різноманітною веселкою, він згадав про те, що сталося з Кентом. « Затрусилося погань. Здається, не можна більше так просто пускати чужі душі в свій час."
Соул ще не знав, що робити з цими очима, і тим більше не міг вирішити проблему мутації Брандо. Він лише сказав Байрону: " Зі мною все гаразд. Але, може, мені варто як слід вивчити самого себе. що ці речі не ворожі до мене.
Не тільки не ворожі, але, здається, дуже ... Його люблять?
Байрон не втручався. - Якщо щось знадобиться, клич.
Сол усміхнувся і кивнув.
Там, де Сол і Байрон не могли бачити, Брандо вже покинув грибну гаму.
А біля входу до неї прийшов мандрівний торговець Гаґагу з черговою поставкою для Сола.
Побачивши веселого Брандо, він теж посміхнувся. - Бачу, ви так раді. Здається, ви вирішили проблему, яка так довго мучила вас?
— Так, — кивнув Брандо. - Хоч і не до кінця, але принаймні тепер є куди рухатися. Найгірше в житті - це коли хочеш щось зробити, але не знаєш як.
— Так, — каже кивнув Гагагу. — Я вже не турбуюся про свою нечистоту і можу ходити по нових торгових шляхах. Все завдяки магу Сола. Він - найкращий і найсильніший чарівник, якого я коли-небудь зустрічав.
— Ха-ха, раз ви з Солом друзі, - кутки губ Брандо під шоломом скривилися в дивній ухмлилку, — то тепер ми теж!
Гагагу завмер. Йому здалося, що голос Брандо пролунав якось дивно.
Побачивши, що Гагагу з сумнівом на нього дивиться, Брандо дивно потер обличчя, але натрапив тільки на холодний шолом. - Чого ти на мене п'єш?
- У вас просто голос був якийсь дивний. Але ви, напевно, дуже раді.
— Ха-ха, можливо, - Брандо підняв руку щоб поплескати Гагагу по плечу, але через різницю в рості потрапив йому по макушці.
Гагагу дуже не любив, коли торкалися його голови, тим більше що це вразливе місце. « Сьогоднішній Брандо якийсь дивний, — подумав він. — Трогает мою голову. Якби я міг його здолати, я б точно поколов його!»
Але коли Брандо пішов, Гагагу втратив свою макушку і зрозумів, що його дії вже не здаються йому такими неприємними. "Хе-хе, і то правда, ми ж друзі», - кутки його губ скривилися в дивному ухмілля, але відразу повернулися до нормального стану.
Він знову вкликав на спину свій величезний тюк і радісно пішов до Башне Очищення Душу.
Але на його невидимому макушці раптом з'явилася тріщина, і з неї висунулося око з різнокольоровою веселкою.
Зіниця посередині подивився ліворуч, праворуч і, зніяковівши, ніби посміхнувся.
Світовий серз Клану Сіячих.
Це був маленький світ, де ніколи не наступала ніч.
Члени Клана Сіячів були або не досягнули повнолітніх, або магів, які вже втратили здатність до прориву і вичерпали свій потенціал.
Магі, які втратили здатність до прориву, навчали обдарованих дітей або учнів.