Може, варто піти з Нічньої землі і знайти інше місце для будівництва вежі та прориву на третій рівень?
— А якщо ви покинете Нікийну землю, то чи будете безпечніше? — Посміхнувся Сол, відкинувши думку про втечу. — Нижні землі займають майже п’яту частину континенту Статт. Якщо вони впадуть, то й континент Статт незабаром загине. Що, бігти на інші континенти?
Крім того, у Нічнях були величезні запаси континенту і Сол вже оселився там.
І мурашки, яких він розводив, і насіння дерева Чорного моря, посаджене за контрактом Джастіна, тільки-тільки проросло.
А так, і маленька Водоросль пустила коріння на другому підземному поверсі. Якщо переїжджати, то вона знову втратить свою силу.
— Що ж, залишимося тут, — видихнув Сол і знову відкинувся на спинку дивана. - У мене є пророчі сни, я маю щоденник. У крайньому разі, якщо нічого не залишиться, зіберу манатки і піду. Не можна ж від самого початку думати про втечу. Якщо думати тільки про спокій, то навіщо взагалі ставати магом?
Соул відкрив щоденник у своєму млотальному тілі. Коли вже зайшла мова про чорний приплив, у нього було кілька запитань до Найріллі, яка сиділа на чорній сторінці. — Що за « очі бурі», які ви шукали? І навіщо він вам?
Найрілла провівши п'ять днів у « темній кімнаті», вже була в заціпененні. « Глаз бурі» — це умовна назва. Насправді, це якоряна точка Бездні. Бездня — це жахливе скупчення нечистих речей, які відбуваються по той бік цього світу. Вона постійно забруднює наш світ, а її ясні точки з тієї сторони все ближче і близько підходять до нас. Ми шукаємо місце, де ця якоряна точка прорве кордон, щоб разом з Трибуналом і Радою Зоряних Ворота запечатати її."
— Бездна? Якорна точка? — Сол подумав про велетенське вихре на зворотній стороні цієї планети.
Якщо цей вихір був достатньо великим і глибоким, він дійсно міг би прорватися з іншого боку планети.
Але як він міг пройти крізь все планетарне тіло, не зруйнувавши його?
Невже вся справа у магії, цій новій системі сил? - А що буде якщо якорна точка прорве кордон? — І продовжував питати Сол.
« Люди, які живуть поблизу якорної точки, швидко мутують. Потім це торкнеться всіх, в кому прихована особлива брудна Нічових земель."
— Всех?
« Вони кажуть, що так. Навіть якщо ви покинете Нікийну землю, це не допоможе. Тіла зі брудною всередині будуть впливати один на одного. Чим більше мутувальників, тим швидше поширюватиметься мутація. Навіть без контакту".
— Мутація, що передається без контакту... Звучить жахливо.
Хоча Сол міг очищати цю нечистоту, він не був упевнений, що зможе впоратися з мутацією через прорив якорної точки.
Перед тим як проривалась чорна хвиля, він зміг пробити ментальний простір — хоч і відступив. А чи зможе він впоратися з усиновленим чорним припливом?
Наприклад, чи не переверне він його в чорний скелет? - значить, принаймні те, що ви робите зараз, — правильно. Не можна допустити, щоб якоряна точка Бездни прорвалася на наш континент.
— Ви знайшли « очі бурі»?
« ДО того, як я потрапила в цей темний простір... ні."
« Схоже, що доведеться і Ана дати вказівку продовжувати пошуки. Ця справа і відновлення сил Пер повинні йти паралельно.
У цей момент у двері постукали. За звуком було ясно, що це управитель Хоуп. - Заходьте.
Хоуп відчинив двері. — Господаре Ведмеді, прийшов лист зі сходу.
Хоуп передав листа Солу і відступив на два кроки, очікуючи.
Соул розгорнув листа і побачив, що він від А, про яку щойно думав.
Спочатку він використав умовний пароль, використовуючи заклинання розшифровки і в листі просунув текст.
„Герберт дійсно приходив до Ан? Судячи з його тону, він напевно знав, що стара Ветряна фея - самозванка, але з якоїсь причини не виявив її і навіть не спробував, за допомогою моменту напасти на скелі."
« Питав, чи не має Ан заціпок з приводу ока бурі? » Хм, А поки його обдурила. Якраз у відвідному листі вона зможе розповісти про все".
« За цей час Пер прокидалася вже раз? Швидко вона. Нехай небезпечними справами вона і займається».
Після того як Сол прочитав листа, він відразу взявся за перо написати йому відповідь. Хоуп вже приготував усе необхідне заздалегідь.
Після того як Сол записав, наклав на текст закляття таємниці, зашифрувавши його і передав Хоупу.
Хоуп пішов і незабаром повернувся. — Господаре Вежі, лист відіслано. Але сталася невелика замінка. Схоже, що гонець не хоче покидати вежу.
— О? — Сол встав і підійшов з Хоупом до вікна.
Тільки тоді він побачив, що лист доставив та блідо-жовта пташка, на якій прилетіла самозванка під час нападу на вежу. — Це вона принесла листа?
— Так, Господарю, — кивнув Хоуп.
— А як же ти відправив листа назад?
— Коли я хотів попросити пана, щоб він відніс відповідь, вона несподівано знесла яйце. Через кілька секунд з яйця вилупився пташеня, яке відразу ж оперилося і потягнуло мене на польот. А ось пані птах не полетіла.