- Стара відьма, тепер ти можеш розповісти мені, що з тобою сталося?
Пер пильно дивилася на те місце, де зникла Найрілла, і через мить зітхнула. - Ходімо зі мною.
« Не поспішай, — сказав Сол на коридорі. — Ти можеш зняти пастки, які поставила самозванка? Боюся, мої підлеглі там скоро розваляться.
— Для цього потрібно в іншу печеру, — кивнула Пер. — Там є механізм управління.
Вони швидко добралися до іншої печери.
Пер змусила магічного голема припинити атаку і перейти в режим самозахисту, а потім через павутинку передала матері павуків, які вже стали її маріонеткою, наказ: « Перервати напад та затиснути на дно».
Зробивши все це, Пер повернулася до Солу.
У цей момент Сол дивився на жінку, що стояла в центральній печері. Його погляд блукав по її спорожнілому тріщинами обличчя і рукою з відсутнім пальцем. - Тепер ви можете розповісти мені, що сталося?
Пер підійшла до свого тіла. що це був сон.
Вона раптом поклала руки на плечі свого колишнього тіла, і тут сталося щось жахливе. Тіло старої відьми почало повільно танути.
Але ті, що розташували частини не капали на підлогу, а, як притягувані якоюсь силою, повільно просочувалися в тріщини перед нею.
Тіло Вітряної феї, поковтнувши тіло старої відьми, почало швидко змінюватися. Тріщини на ньому швидко затягувалися.
Слабке дихання поступово відновлювалось.
А от життєві сили старої відьми швидко згасали.
Бум!
Коли всі матеріали ідеального тіла перетікали в тіло Вітряної феї, її непропорційно велика голова з гучним стуком впала на підлогу.
А обручок пальця, прив’язаний до її волосин, легко злетів і знову зв'язався з рукою Вітряної феї.
Неживі очі Ветряної феї моргнули і знову забили.
Цей процес зайняв близько 15 хвилин.
Соул весь цей час стояв осторонь, спостерігаючи, як стара відьма набуває себе.
Вітряна Пер подивилася на Сола, і в її погляді з'явилась доселе небачена сила. - Тепер я зрозуміла.
Вона повела Сола до крижаних сосулків у куті печери. - За два роки до того, як ти прийшов в Нічінні землі, я, намагаючись прорватися, зіткнулася з жахливою брудною. Навіть якщо б я зрештою і змогла прорватися, то через нечисті втратила би себе, і в цьому світі існував би лише безмозкий монстр, який прагне вбивства.
- Тому я перервала прорив, але через це моя ментальна і магічна сили зазнали сильного удару. Я мало не скотлася на другий рівень. Ця спроба також змусила мене зрозуміти, що в Нічових землях неможливо прорватися на четвертий рівень! Ці правила не дозволяють!
— Після невдалого прориву я хотіла затаїтися і спокійно лікуватися, але мене зрадили. Ти і сам бачив, це була та, що прикидалася мною, маг другого рівня Найрілла. Вона розповіла Кларку про мій стан. І Кларк захотів, використавши момент, затягнути мене у своє королівство снів. Якби він дійсно зміг мене поглинути, то міг би сам спробувати прорватися на четвертий рівень.
« Звичайно, якби він теж прорвався у Нічнях, то був би ще гіршим! » — усміхнулась Пер.
Соул, схрестивши руки аналізував ситуацію. — Кларк використав твою слабкість і захотів пожерти тебе. А твоя підлегла Найрілла, вдаючи з себе тебе, стабілізувала ситуацію у Ніччих землях. Це, мабуть, було зроблено, щоб виграти час для Кларка. Але Найрилла все-таки не була справжнім третім рівнем. Хоч вона і могла, використовуючи твою ауру, тримати вуздека магів на скелі, але довго так не могло тривати. Було б мудро, якби вона пішла в бій. Тому вона і поспішає з проривом.
— Її тіло було поранене брудною, і вона не була впевнена, що виживе під час прориву, — кивнула Пер. — Тому вона і посилала людей, щоб перевірити твою здатність очищати від шкідливих звичок. Але, можливо через Джастіна вона дізналася, що ти будуєш резервуар магії, і, змінивши план, вирішила ризикнути і швидко прорватися з його допомогою. Раніше, вдаючи зі себе, вона робила вигляд, що була поранена і майже не покидала цю печеру. Навіть минулого разу, щоб вкрасти твій резервуар, вона спочатку вислала трьох магів, аби послабити тебе і потім, з'явившись у останній момент, просто забрала його, жодного разу не вступивши до бою.
— Але вона не сподівалася, — сказала Пер знову поверталася до Солу. — Що навіть за такий короткий час ти змітиш підвоє і, виявивши свою зухвалість, проникш на скелі, щоб завдати удару комусь іншому. Якби ти не змусив мене прийти сюди, я не знаю скільки б ще часу мені знадобилося, щоб повернути собі свідомість.
З самозванкою було все ясно.
Але Творець снів Кларк за її спиною все ще залишався великою проблемою.
- По-перше, вітаю з поверненням, — розвів руками Сол. - А по-друге, сміюсь запитати, чи зможеш ти зараз вирватися з полону Кларка?