Дивлячись на довгий і темний тунель попереду, Сол тихо сказав старій відьмі: - напевно потайній хід. Почекай, я пошукаю.
Соул почав шукати недоліки в тунелі, використовуючи медитацію. Якщо цей метод не спрацює, він міг би використати "Око вигнання" для пошуку місця скупчення сили.
Але не встиг він і почати, як стара відьма вже стояла перед однією зі стін. - Вхід тут.
- Звідки ти знаєш? — Замер Сол.
Стара відьма загадково посміхнулася. Нарешті у неї з'явився шанс блиснути. - Я колись крала біля Ветряної феї! Не варто мене недооцінювати!
Побачивши, що Сола зацікавилась, стара відьма з гордістю розвернулась і залишила на стіні мітку.
И...
Нічого не сталося.
Стіна залишилась стіною.
— Э-э, — змутнулась стара відьма. — Мабуть, вона змінила пароль. Але вхід в її таємну кімнату точно тут!
Коли Сол бачить, що стара відьма впевнена, то вже збирався дістати « око вигнання ».
Але стара відьма раптом підняла руку і залишила ще одну мітку.
І цього разу стіна зникла, відкривши за собою прохід.
Ледве він з'явився, як стара відьма тут же крокнула всередину.
Соул пішов за нею, не зводячи з неї очей.
У нього в голові заважали питання. « У Вітряної феї кради злодійв одяг, тож вона могла і знала дорогу до її приватної кімнати. Але та змінила мітку, а вона все одно змогла її підібрати? "
Новий прохід був дуже вузькою. Не встиг Соул зробити і п'яти кроків, як з-під землі раптом висунулися дві руки, які ледь не збили з ніг трохи замітку старої відьму.
У печері Вітряної феї Сол і старої відьми, намагаючись залишатися непоміченими, максимально приховували свою ментальну та магічну силу.
Через це вони могли виявити ворога, тільки коли він був перед ними.
Стара відьма швидко зреагувала і відразу зробила невеличкий повітряний щит.
Потім з стіни повністю вийшло істота з руками і тілом. - Магічний голем? — Слеван.
Це було досить високотехнологічне творіння, щось на зразок магічного створеного розумного ідола. Але на континенті Статт рідко коли бачився. Ми тільки прочитали про них книжки з бібліотеки наставника Горси. Магічні големи були поширені на континенті Ісклейп, особливо в Небесному місті.
І оскільки їх внутрішня конструкція була захищена магічними шифрами, а експорт суворо контролювався, магам з інших фракцій було дуже важко їх дістати.
Перед ними стояв голий з головою вовк і тілом людини. Коли його очі подивилися на Сола і стару відьму, в них блиснув світло, якого не було у звичайних маріонеток.
Через свою виняткову прихованість голим не було видно, аж поки несподівано він нападав на стару відьму.
Соул використав голку, щоб зосередитися на старій відьмі.
Але цей камінь, який легко відрубав голови, увійшов до каменя з тяжкою працею.
Сол з силою зміг вигнати його лише на пів-ладоні, а потім магія розсіялася.
Він знову створив клинок, побільше, і мітнув його в голема. Але цього разу клинок увійшов в його тіло менше ніж на сантиметр і застряг. -- Магічний голем може змінювати свої властивості залежно від атаки. Якщо не знищити його ядро з першого удару, ефективність другої атаки значно зменшиться.
— Мої повітряні леза, мабуть, ще тупіше твого чорного клинку. Справляючись, стара відьма сказала: « Це не так ».
Вона не те щоб боялася голема, але якщо вона залишиться битися з ним, то з Вітряною феєю всередині нікому буде впоратися.
Соул подивився на голема, який після декількох його атак розгорнувся і пішов на нього. У нього з’явилося бажання.
« Як же хочеться затягнути цього голема додому!»
Але тепер не було часу для пожадливості. У той момент, як голим кинувся на Сола, з його тіла виділено прозору людську фігурку, яка в повітрі відразу ж покрилась сріблом і врізалася у гомілка.
Бум!
Гучний звук рознісся по коридору. « Тепер Вітряна фея точно нас знайшла, — подумав він. - Але все одно потрібно, щоб стара відьма її відвернула".
З цією думкою Сол перестав турбуватися про те, що Герман у срібних доспеках буде чинити багато шуму з голом.
Але Герман був сильний тільки в тупих ударах, і проти голему, який міг переключатися між високою міцністю та міцною пружністю, він майже не мав сили.
Проте, і голим, хоч і був швидким, але не дуже поворотним, нічого не міг зробити з Германом.
Він просто не міг впіймати срібну тінь по всьому коридорі.
Стара відьма підбігла до Солу, і вони пішли далі.
Але, не встигши вони пройти і кілька кроків, як до них дійшов шорх.
Стара відьма, яка мала відволікти Ветряну фею, більше не приховувала своєї ментальну силу.