Але, хоч Брандо і боявся, заради прориву він був готовий ризикнути.
Оскільки Сол так серйозно попередив його, то було б краще послухатися. Спочатку ми сходимо один раз і подивимось, що до чого, а потім вже вирішуємо чи йти вдруге або тричі. — Як скажеш, спочатку один раз.
Сол підвів брову. Схоже, Брандо ще не здався.
Ну і добре. Якщо він сам наполягає, то Сол був не проти отримати ще одного піддослідного для перевірки небезпеки зірок.
Договорившись про умови, Брандо запитав: - І як ти збираєшся завдати удару? Не кажучи вже про те, що вона третій рівень, лише печери на тому скелі, де живе, не дадуть тобі нічого зробити. Ти ж навіть не знаєш, в який з них її шукати...
— Я знаю.
- Що?
— Один з моїх пацієнтів був у Ветряній феї, і допоміг мені визначити її місце. — До речі, тоді Вітряна фея не помітила ту маленьку штучку, що я сховав на своєму другові. Мій спостереження перервалося пізніше, раптово.
Соул прикрив очі. — Не кажучи вже про те, що там сталося, сам факт, ніби вона не відразу виявила мою стеження, уже досить хороший хлопець.
Соул широко розкрив очі. Його голос був збуджений, але він також мав упевненість. - В Вітряної феї більше немає сили третього рівня!
Сол подивився на Брандо, і в його очах горів вогонь. - Маг третього рівня, який втратив свою силу, може бути слабшим навіть сильного мага другого. І ти все ще боїшся битися з нею?
Дихання Брандо стало реальністю. Він завжди вважав себе досить безглуздим, але цей молодий маг здавався ще божевільнішим.
Чи ці зорі впливають на нього?
Спочатку Брандо не вірив словам Сола. Але, аналізуючи для нього всі підозрілі дії Вітряної феї під час її вторгнення, він поступово розвіяв його недовір’я.
І все ж, він як і раніше вважав, що Сол, який, грунтуючись лише на власних припущеннях, збирається атакувати лігво мага третього рівня, трохи божевільний.
Тепер він турбувався тільки про те, що коли Сол не повернеться живим, то даремно наживе собі ворога в обличчя Вітряної феї.
Брандо з тривогою пішов.
А Соул, захоплений виразом обличчя, відразу після його відходу знову став спокійний.
Стара відьма чекала на першому поверсі вежі, притулившись до стіни. - Знову когось обдурив?
— Ага, — не заперечив Сол. вона колишній чарівник третього рівня. А у мене трохи сили. Обмивання одного мага другого - вже добре.
Він навіть віддав стару відьму наказ: - Брандо в кращому випадку буде лише допомагати з боку. Заставити його битися на смерть неможливо. Тільки ти зможеш протистояти Вітряній феї в відкриту.
Стара відьма не здивувалася. Коли Сол вирішив завдати удару, вона зрозуміла, що не відвернеться і доведеться на нього попрацювати.
Але вона все ж зробила вигляд, що незадоволена. — Ха, з якого статия я повинна за тебе життя віддавати?
- Про що ти говориш? - Словес руками. - Єдиний, у кого тут з Вітряною феєю смертельна ворожнеча... Це ти!
— Якби я був звичайним магом першого рівня, то, коли б мене грабували з боку Вітряної феї, я стерпів би і на цьому все закінчилося.
— А ти інша справа. Тебе розшукують і Вітряна фея, і Володар Світлячків. Тепер сила Ветряної феї послабилась, і в пошуках якогось « ока бурі» вона відіслала більшість своїх підлеглих. Отже, моя відповідь - це твій єдиний шанс помститися їй.
Сол підійшов до старої відьми і, дивлячись на неї зверху вниз, на її непропорційне обличчя, запитав: " Ти упустиш такий шанс вбити свого ворога?
Стара відьма на мить застигла, а потім вибухнула сміхом. — Ха-ха-га-хо, А-Хах!
Вона притиснула руки до щоків, її пальці іскрилися, а гострі нігті залишили на шкірі криваві смуги. - Не впущу звісно ж! Я вб'ю її, я обов"язково її уб'є!
Коли він побачив, як знепритомніла стара відьма, то зробив крок.
Йому було цікаво, яка ж їхня глибока ворожнеча.
Спочатку він думав, що стара відьма мстить за те, як Вітряна фея її переслідує. Але, побачивши, що вона, навіть змінюючи форму, як і раніше не боїться її злити, Сол припустив, ніби між ними є ще інша ворожнеча.
Але стара відьма, яка завжди приховувала своє минуле, навряд чи йому розповість.
Наприклад, Соул і досі не знав її імені.
Стара відьма нарешті перестала сміятися.
Її обличчя вже було в нормі, і на ньому не було жодного сліду від подряпин. — Я розберуся з Вітряною феєю, Брандо відб'є інших ворогів. А ти що будеш робити?
Очі Сола перетворилися на півмісьці. — Я, - схилив він голову навбіч, — піду до збудованого Ветряною резервуару магії і використовуючи його в прориві.
- На другий рівень.
- Ах ти, хитрий! — Вказала на нього стара відьма. — Ти здогадався, що Ветряна фея прийде і вкраде резервуар, тому побудував його на вершині вежі? А тепер змушуєш мене і Брандо розчищати тобі шлях до прориву?