Тепер було найважливіше — вибрати носій для фільтрування магії.
І цим носієм повинен був бути маг!
А ось кого вибрати...
Було б краще піти на пошуки. Ті, хто приходив сам, мабуть, були людьми Вітряної феї. Убивати таких було нелегко.
Отже, щоб зібрати достатньо офіційних магів, Сол знову почав часто відлучитися.
Але якщо про це дізнаються, то можуть виникнути серйозні проблеми. Для того щоб не стати ворогом всіх вбогих землях, Сол вирішив зібрати трупи.
З щоденником він міг уникнути багатьох небезпечних місць.
А цього разу він міг ще й виживати на периферії.
Однак через місяць Сол повернувся з порожніми руками.
Агу, несучи стопку старих пергаментів нагору для знищення, наткнувся на сходах на щойно поверненого, втомленого Сола. — Пане? — Він обережно запитав, дивлячись на Сола. — Вилазка пройшла не дуже вдало?
Соул зняв запилену мантію і перекинув її через руку. - Дуже дивно.
Він, хитаючи головою, пішов нагору. На його обличчі була подив. - Останнім часом в Нічкових землях якась дивна атмосфера.
З того часу, як у них з'явилася оболонка "Простої форми", парфуми могли діяти самостійно з мінімальними витратами енергії. Тому, щоб не затримати водосховища, Сол залишив у башті тих, хто був сильний в дослідженнях.
Духи, які не могли самотужки перетнути озеро Рейн, звичайно, не виходили назовні і не знали, що відбувається ззовні.
— Скажи іншим, — наказав Сол Агу. — Через півгодини всім зібратися на першому підземеллі.
— Так, пане, — поспішно відповів Агу.
Через півгодини Камілла, яка сиділа в кутку у кругу, спостерігала за раптовим оживленим поверхом. Її погляд ковзав по зібраним і, нарешті, зупинився на Солі, що стояв у центрі.
А Сол розповідав про свої пригоди за останній місяць. - Я обійшов усі небезпечні місця в околицях Озера Рейн. Але останнім часом там не було ні душі.
Якби ніхто не помирав у небезпечних місцях, то Сол був би ще й зрозумілим. Але щоб там нікого не було - це було дивно.
У Нічних землях, як правило, чим небезпечніше місце, тим рідше там можна було знайти магічні матеріали. А маги, які приходили сюди були або розпачливими, або шукачами пригод. У будь - якому разі, вони не стали б відсиджуватися в безпечних місцях.
Але Сол за місяць обійшовся всі околиці Озера Рейн і не знайшов жодного трупу.
Це було дуже ненормально.
« Якщо ми не можемо знайти, братику Соле, — каже панні, знехтувавши аномалії, відразу пропонуємо їх зробити самі! »
Решта, як за командою, проігнорували її.
Вбити було легко. Але коли я почав вбивати, мені було важко зупинитися. Тому що ейфорія від легкої наживи вступає у атмосферу й забуває, що справжня мета погоні за вигідністю — це гонитва за знанням.
Такі зміни понять лише знеохочували основи і могли призвести до мутації.
- Може, нам варто дізнатися, чи не сталося в Нічних землях чогось серйозного, через що звичайні маги бояться виходити? — запропонував обережний Германн.
— До речі, і Гагагу давно не з'являвся... Може, нас заблокували? — Наганялася Аня.
- Ти хочеш сказати, нас ізолювали? — Сол барабанив пальцями по столі, видаючи подразнюючий звук.
— Якщо ви хочете знати, то підіть і подивіться, — байдуже покинула стару відьма, розвалившись на стільці. - Кожних кілька років відбуваються якісь великі небезпечні події у Нічних землях. Звичайно, те, що люди люблять сидіти тихо і не висовуватися, — це нормально. Про це можна дізнатися в середньому.
— Добре, тоді я попрошу тебе, — відразу ж щиро сказав Сол.
- Я не піду! - Відрізала стара відьма. - Я нікуди не піду до цього прориву!
Сол не здивувався. За старою відьмою все ще полювали Вітряна фея і Володар Світлячків. Навіть допомагаючи йому з засідкою, вона не відходила далеко від Озера Рейн.
Але, оглянувшись, він зрозумів, що крім старої відьми, у нього немає жодного живого мага.
Тільки вільно рухаючи Машина... надто слабкий, зовні його відразу ж пустять на суп.
Тепер Сол нарешті зрозумів, чому наставник Горса, хоч і не любив людних місць, але набрав стільки учнів.
Багато речей справді не зробиш поодинці! Занадто неефективно.
"Потратити час на пояснення того, що тут відбувається або залучати мій другий план?"
Зрозумівши, що Вітряна фея полює за його здібностями, Сол почав готувати і запасний план пагони.
Обидва плани, один - для атаки, інший — для захисту, були непростими.
Що вдіяти, проти мага третього рівня прості методи не працювали.
У цей момент по сходах спустився управитель і, постукавши в відчинені двері, сказав: "Господь Веду, пробачте, що перериваю". Той безголовий лицар знову з’явився у грибній гаї.
Вскочив.