— Эй, сопляк, хто тебе просив втручатися? — Обернулася, зиркнулась на Сола стара відьма.
Сол посміхнувся і хотів пояснити, як раптом його обличчя змінилося. - Обережно, він ще рухається!
Стара відьма, побачивши обличчя Сола, відразу зрозуміла, що справа погано виглядає, але не встигла повернутися.
Конічний спис зі свистом встрів її у груди.
Стара відьма в люті вилякала очі, але на її обличчі не було болю.
Вона схопила списа, який проколов її тіло, і невидима хвиля пройшла по ньому до обезголовленого тіла лицаря.
Магія і тіло знову зіткнулися!
Соул не розумів. Він же перерізав точку злиття магії. Чому він все ще рухався?
Невже це тіло контролюється якось інакше?
Тоді той, хто ним керує, повинен бути десь поруч.
Погляд Сола впав на голову.
І в той момент, як він опустив погляд на голову, що лежала до цього без руху голова раптом розплющила очі.
Їхні погляди зустрілися, і Сол відчув, як його ментальне тіло здригнулося.
Коли він прийшов до тями, то побачив, що стоїть у квадратній скриньці.
Він абсолютно не відчував своєї магії, тільки ментальна сила продовжувала тремтіти.
Він знав це місце!
- Це просто формальний простір? — З подивом вимовив Сол.
Його затягли в чуже ментальний простір!
- Ти швидко реагуєш.
Голос донісся зверху.
Сол відразу ж підняв голову і побачив, що стеля, який, як він думав, був суцільним, відкрився, немов кришка.
Над ним нависло величезне, на вигляд років шістдесяти-сімдесяті, старе але жорстоке обличчя. - багато хто до самої смерті так і не розуміє де вони померли.
— Але на цьому все. Оскільки ти потрапив в мій ментальний простір, живим тобі звідси не піти. Мабуть, це непривічно втратити свою магію на яку ти так покладався?
— Я помогу тебе звільнитися.
Велика рука опустилася зверху. Здавалося, що п’ять спотворених пальців хотіли розчавити Сола.
- Твоє закляття для раптових атак дуже потужне. Ти ж їм убив Лангвіна?
Соул, не встиг ухилитися, був схоплений!
Велетенські пальці стисувалися з непереборною силою, і він застовпів від болю. Здавалося, його ось-ось розірве на частини.
— Я... Я не... Вбивав жодного... Лангвіна. Я навіть... Не знаю його...
« Вже пізно говорити, що не знаєш », — з болем у голосі промовив старий чоловік. — Коли він сказав, що піде до тебе з «Любковним листом Халіми», я повинен був його зупинити!
"Любовний лист Халіми»?
Соул нарешті згадав.
Лангвін, мабуть, і був тією людиною з жіночим браслетом, який просив його очистити артефакт. Тобто, вовчою головою на його грудях.
— Я не... Вбивав його... — Насилу прохрипел Сол. — Я відмовився... Він пішов...
- Хмф, думаєш я повірю? Він зазвичай ховається. Лише йдучи до тебе, він міг би показати своє справжнє обличчя. І в цій околиці тільки ти міг його вбити.
— Я правда не... Ти не боїшся вбити невинного...
Обличчя нагорі перекосилося від горя. - Уб'ю так убийте! Я не пробачу жодного потенційного ворога!
- Запам'ятай, тебе вбив Рыцарь Небесної Кари, Брандо!
Сказавши це, Брандо з силою стиснув руку.
Маг першого рівня, хоч і не слабкий, але його ментальна сила не могла зрівнятися з магом другого рівня. Особливо, коли він раптово втратив підтримку магії. У очах Брандо він був ненатного сильніший за учня.
Він пильно дивився на Сола, і в його очах змінилась гнів та скорбота.
Лангвін був його єдиним другом. І він хотів очистити жовтий браслет, щоб допомогти йому!
Але він так і не повернувся!
Сильніше! Сильніше! Ще сильніше!
Брандо чекав, коли ментальне тіло Сола перетвориться на його руки в безвільну жижу, а потім вибухне!
Но...
Сильніше! Ще сильніше!
Брандо, продовжую стискувати кулак і почав задумуватись. - Чому... Ти ще живий?
Коли Сол побачив сумніви на обличчі Брандо, обличчя якого було спотворене від болю, раптом став абсолютно спокійний.
Він байдуже подивився на Брандо. - Так ось у чому вся причина?
Брандо завмер. Рука, що стискала Сола інстинктивно послаблювала.
- А я думав, тебе послала Ветряна фея або Творець снів... - Пробурмотів Сол. — Виявляється, це просто нещасний випадок!
— Ты? — Брандо нарешті зрозумів. - Ти прикидався?
На губах Сола з'явилась насмішна ухмілля. - Просто піди грав тобі. Я вже бачив твою ментальну платформу. Досить примітивно! Хочеш подивитися на мою?
Не встиг Сол договорити, як під його ногами з’явилася маленька кругла кам'яна плита.
Плита, вкрита складними рунами, відразу почала розширюватися.
Коли вона зіткнулась з ящиком, де був замкнений Сол, то без жодних труднощів їх розламала.
Коли платформи розширювалися, тіло Сола теж збільшувалось. У мить ока він став таким же гігантом, як і Брандо.
Їхня темрява розорилась, і в ній з’явилися незліченні зорі, які швидко моргали.
Брандо не встиг і оком моргнути, як той, кого він щойно тримав в руці, вирішуючи його долю став йому рівнею. Його висохла рука, звичайно, більше не могла його стримати і була відкинута потужним імпульсом.
Сол, використовуючи своє Свідоме поле бою, перехопив ініціативу і затягнув Брандо на свою територію!