Духи, здається, все ще розмірковували над питанням Германа.
Голос Сола пролунав з Днівника: - Ви і самі чули, укази Трибунала про знищення та обмеження випадають раптово, і ніхто не знає причин. Це страшно. Не знаючи причин, ти навіть не можеш уникнути їх. Я не хочу одного дня прокинутися і дізнатися, що на мене винесено постанову щодо знищення.
Соул встав і підійшов до вікна. Він ще бачив фігуру на березі Озера Рейн, і ми вже стикалися з Трибуналом. За бунтом у вежі Горси теж мачила їх тінь. Наставник Гудо був утіклим злочинцем з Нефрайту, і у нього був їхній особливий артефакт, « роздрібний келих».
- І він тоді казав, що Трибунал забороняє воскрешати магів нижче третього рівня. А наставник роками займався саме цим забороненим експериментом. Анзе, який очолював заколот та інші угруповання, що об’єдналися проти нас, за всім цим могла стояти тінь Трібунала.
- Я не хочу, щоб у майбутньому, займаючись якими-небудь експериментами, мене в відкриту або таємно переслідували, а я навіть не знав би причин.
- Я вирішив. Я спробую вилікувати Джастіна, цього разу Сол вимовив це вголос.
Цього разу ніхто не відповів.
Стара відьма подивилася наліво, праворуч, підозрюючи, що ці кілька людей про щось таємно домовилися без неї. Але вона не відчула жодних коливань магії.
Складні почуття.
Коли Сол прийняв це рішення, то сам відчув полегшення.
Він сперся руками об підвіконник, продовжуючи дивитися вдале. Але його погляд вже перемістився з фігури Джастіна на горизонт.
« Цікаво, — подумав він. — Чи знає наставник, що за бунтом у вежі міг стояти Трибунал? »
— Горса! Ти збожеволів? — Маг другого рівня був наполовину вбитий головою у землю. Його кінцівки були зв'язані дивними чорними тінями, що виходили від Горси, і він не міг поворухнутися.
Він все ще намагався погрожувати, рятуючи своє життя. - Навіть якщо ти з Клана Сіячих, то смієш нападати на людину з Трібуналу? Життя набридло?
— Якщо ти не скажеш, і я не скажу, хто дізнається? — неквапливо вимовив Горса.
Не встиг він договорити, як очі притисненого їм мага широко відчинилися. Потім у його голові з’явився звук, подібний до струни, що луснула.
Нещасний маг смикнувся в конвульсіях, його очі миттєво потьмяніли, і він пом'як.
Горса без вагань вбив суддю Трібуналу!
що ти не скажеш.
Горса встав. З його тіні висипали маленькі чорні крапочки і, ковзаючи по шкірі мертвого мага, залізли під неї.
Через мить шкіра мерця здулася, як повітряна куля. Роздався жахливий звук тканини, що розпушувала.
Потім Горса нахилився і, легко потягнувши, зірвався з мага всю шкіру.
Він сказав заклинання, очистив шкіру від бруду і накинув на себе. Він не став на вигляд мага, бо це було б надто легко відкрити.
Горса лише запозичив його спеціальною ауру. З такою маскувальною маскою він міг вільно пересуватися по більшості частин Нефрайту.
Потім він замотав обличчя білими бинтами — звичайним видом для Нефрайта.
Більшість магів Нефрайта спеціалізувалися на темній магії. Поєднавши трохи аури, Горса перетворився на мага темної магії другого рівня і поглиблюючись в імперію Вічного Ніч, практикував контроль над тінями.
У новому обговорі Горса спокійно погуляв невеличким містечком на кордоні Вічного Ніч.
Люди в місті були збуджені й зворушені. Підійшовши до групи людей, Горса підслухала, що незабаром в імперії Вічного Ніч відбудеться грандіозна коронація. — Вічна ніч знайшла нового спадкоємця? - Горса плескнув у долоні, його очі, що бачилися з-під бінтів, співчулися. — Тоді мені не доведеться втруждитися. Піду прямо до нового імператора.
— Джерело червоного моря дерев... Кров чорної ночі... Трібунал втрутився? Ц, набридливі, як мухи.
Коли Горса з радістю вирушав у столицю Вічного Ночі, Сол вперше запросив його до своєї вежі.
Джастін дотримав слова. Він відразу запропонував Солу на вибір три заклинання темної магії.
Сол розгорнув сувої. На них було короткий опис трьох заклинань третього рівня.
"Майбутня смерть" - це виразне дотику, заклик: "Лейтант не живе".
Соул відразу відкинув « Лейтенанта неживи».
У нього вже було чотири духа, кожен з його свідомістю і ініціативою, з якими не міг зрівнятися безмозкий мертвий чоловік.
Залишалися "Мільні смерть" і «Цивий дотик".
Соул довго думав і вибрав «Царний дотик».
По-перше, йому не вистачало лікувальних заклинань, а те, що він знав, було лише першого рівня і лікувало легені. По-друге, "Міння смерті" було дуже пасивним. Хоча вона мала свої переваги, але за важких обставин була стійкою і на короткий час ще більше протидіяла різним стихійним атакам.
У результаті Сол обрав «Цивний дотик».
Це заклинання третього рівня дозволяло під час лікування переносити життєву силу пацієнта на закляття. Правда, коли людина переносила якусь частину життєвої сили вже не мала. Рівень втрат залежав від майстерності чаклуна: у найгіршому випадку 10 до 1, в найкращому — майже один.