Але в наступну мить, коли леза зіткнулася зі щитами, весь ментальний простір видався важкий стон.
М’ясисті крила відкинули назад, а сталевими щитами залишилися лише маленькі вм'ятини.
- Неможливо! - Цього разу Монте був дійсно здивований. - Як маг першого рівня може мати ментальну силу, схожу на чарівник другого рівня?
Він більше не міг прикидатися спокійним. За його спиною виросла ще одна пара м'ясистих крил.
Ця пара була не такою досконалою, як перша. Ніби мутація, і виросли потворні, деформовані крила. На них були маленькі відростки, подібні до ручки немовлят, які то стискалися, то розтискувалися.
Дві пари крил знову кинулися до Солу. Піднято сильний вітер ніс із собою сморід.
Цього разу Сол не прийняв удар.
Коли він побачив потворні крила, то відразу відчув спотворену і страхітливу заразну силу. Ніби чуму.
Він поспішно злетів у повітря, відступаючи.
Однак здається, що спотворена сила крил передавалася не тільки при контакті. Соул лише кілька разів подивився на них, і його очі почали різати, наче в них потрапило з десяток ресниць, які ніяк не виходило витягнути.
Соул закрив очі, миттєво втративши зір.
Монте зрадів. Його нормальні крила постійно атакували Сола в повітрі, не даючи йому опам’ятатися і зорієнтуватися.
Одночасно через його спини виріс довгий тонкий хвіст, який, ховаючись в шкварки атаки, підкрався до шиї Сола.
Однак на хвості, який готувався завдати удару сповіді, плавно опустилася срібляста метелика, ніби сплетена з металевого дроту.
І відразу ж пролунав дзвінок дівичого голосу: - Брате Сол, він хоче напасти на тебе!
Соул, зосереджений на відбиття атаки крил, відразу ж насоложився і різко відскочив назад. Гострий хвіст Монте проколов порожнечу. - Ти ще можеш виховувати в своєму ментаційному тілі інших істот? « Монте був здивований і заздрісний, а поступово його почуття переросли в ненависть.
Такого не було навіть у мага третього рівня, не те що в першого!
« Нужно як можна швидше розібратися з цим спіляком, інакше моє тіло зовні дійсно спалить мураха».
Монте почав поспішати.
Він більше не приховував своїх намірів і, використовуючи те, що Сол тимчасово осліп, атакував з шаленою швидкістю.
Хоча Панні попереджала його з повітря, і Сол старався захищатися, на його м'язовому тілі все ж почали загоювати рани.
Без зору було дуже важко!
« Навіть якщо я вирощу очі в інших місцях, це не допоможе. Ця брудна Монте, яка б’є саме по зоровому сприйняття. Якщо тільки у мене не з'явиться другий погляд ..."
При цій думці Сола щось клінуло.
Але в цей момент його знову відкинуло удар крила. Коли він відступив на кілька кроків, то опинився у пастці між двома іншими крилами, які вже були в його тілі.
Крила зомкнулися, відрізавши йому шлях до відступу зі всіх боків, крім верхівки.
А зверху на нього падав гострий хвіст!
Хвост несеться з такою швидкістю, що в млотному просторі Сола пролунав свист, наче від розсіканого повітря!
Здавалося, що Солу вже не можна ухилитися. Але в останній момент він раптом різко підняв голову, немов збираючись прийняти удар обличчям.
І в той момент, як він підняв голову, на його щоках, лобі, шиї, руках ... на всій шкірі, одягненій як пузир у кип’ячу воду, почали з'являтися дивні очі.
Пойнявши, вони всі як один втупилися на Монті.
Усі очі мали яскраві кольори, і вони відразу змусили Монте застигнути на місці. Він дивився на ці кольорові очі, і в його голові була порожнеча. Він майже забув, де знаходиться.
А очі на шкірі Сола продовжували ділитися, збільшуватися, знову ділитись, ще більше розширюватись... Незабаром уся його шкіра була всипена ними.
Нерухомий Монте раптом відчув жах, що пронизує кістки.
Не тільки він. Навіть Панні, побачивши очі на тіло Сола, почала кричати і відлетіла назад у щоденник.
Тільки Сол, здавалося, не помічав своєї дивної трансформації.
Він бачив, що гострий хвіст Монте всього в півметрі від нього. Він відразу ж повернув голову, вивернувся і вислизнув з пастки.
При русі очі на його тілі почали тертися один про одного, видаючи дивний хлюпний звук. Але Сол не звернув на це уваги.
Він просто намагався, наслідуючи мерехтливих зірок у нічному небі, додати ще один шар зору. І, на його здивування, у нього це вийшло з першого разу.
Але відчуття від нового зору було дивним. Ніби він дивився на все з висоти пташиного польоту. Він міг бачити все навколо себе зверху, знизу і з усіх боків. У цьому огляді не було самого себе. Здавалося, очі уникали чогось.
Сола не мала часу на адаптацію. Він з усіх сил намагався зосередитися на Монте.
« Чому Монте раптом замер?»
Ця думка промайнула у нього в голові, але відразу змінилась — він повинен тягнути час.