Сол спустився у підвал, щоб вивчити Камілу.
Управитель був духовним тілом, але завдяки заклинанню « Проста форма» він міг рухатися і брати такі речі як звичайна людина. Камілла виявляла подібні риси, і все завдяки гіпсовому нальоту на її тіло.
Поки вона була без свідомості, Сола цікавився тільки цей наліт. Він вирішив вивчити заклинання « Проста форма» і покриття Каміли, і подивитися, чи можна їх об'єднати та створити нове закляття для чотирьох духів з його щоденника.
Спочатку він думав використовувати як судини тіла, щоб духи могли тимчасово залишати щоденник і діяти самостійно. Але з часом, особливо після декількох ризикованих вилазок, Сол зрозумів, що не було жодної переваги для тих трупів, які рухалися в незграбні тіла.
Зустріч з директором і Каміллою, яка має таку ж « проблему », наштовхнули його на думку: а що коли просто одягати захисний шар духів та випускати їх назовні?
Так, без тіла і магії душа не може чарувати. Але вони могли б боротися, повністю покладаючись на свої духовні здібності — роти й руки з чорного залізного труна. Особливо створена ним раніше « духова броня» паучі лапи з осколків душ, які він вже приробляв Ан - цілком можливо служити їй зброєю. Без громіздкого трупа вона б зберегла свою прихованість духам. Бій, заснований на раптових атаках. Це звучить не дуже шляхетно, але головне — вижити.
Декілька духів спостерігали за експериментами Сола, і найчудовіші з них, як Агу та Мортона, швидко зрозуміли, що він задумав, й відразу почали підкидати йому ідеї.
— Не двигайся. Чудово, бо Горса випростався з доситью посмішкою.
Сьогодні він, на диво, без своєї магічної мантії і без плаща, який приховує все тіло. На ньому була біла сорочка з мереживами, штанями та високими чоботи. Розкішний, але суворий.
Так він одягнувся, тому що збирався таємно улизнути зі своєї вежі.
Півмісяця назад на Стіну Вздохохов обрушився черговий чорний приплив.
Величезна, як гора, чорна хвиля з руйнівною силою вдарила у стіну, що була ще вище гір. Навіть ця неймовірно міцна стіна зазнала незначних ушкоджень. Відхлинули хвилі, і каміння відійшло з місця на місце. Вони залишили по собі звивисту стіну та наляканих чарівників.
Але удар був лише прелюдія.
Стіна Вздохів, де були зібрані найкращі чарівники третього рівня з усього світу, відразу ж зіткнулася зі спалахом погані. На пошкодженій стіні почали з'являтися дивні, вививаються, спотворені монстри. Наступної секунди на них заклинали кольорові і беззвучні смертоносні закляття.
Деякі монстри були знищені з одного удару, розсипаючись у попіл, який забрав наступний чорний приплив. Інші ж виявилися живими й проворними, поставивши загрозу для патрулювання стін магів.
У морі перед Стіною Вздохів, наче нічні сузір’я, були розкидані морські башти магів. Більшість з них отримала Клана Сіячів, що й закріпило їхнє видатне становище у світі магів.
На вартових зазвичай стояли чарівники третього рівня з високою бойовою силою і доброю виживанням. Зазвичай вони не брали участі у війнах на Стіні Вздохів, оскільки мали набагато важливіше завдання — знищувати або стримувати монстрів - гігантів з морських глибин. На щастя, таких монстрів було небагато, інакше ніяких вартових не вистачило б.
Горса був одним з тих, хто стояв на варті у вежі, найближчій до морських глибин. В останній битві він виявив надзвичайну хоробрість, сміливо б'ючись з монстрами! У результаті, на жаль, він впав у заражені чорним припливом глибини і, хоча й телепортувався звідти з максимальною швидкістю, все ж отримав серйозні опіки по всьому тілу і був змушений повернутися за Стіну Вздохів на деякий час для відновлення.
Однак найбільш небезпечна фаза чорного припливу вже минула, і маг четвертого рівня, який відповідав за Стіну, звичайно ж дав свою згоду.
Після офіційного дозволу Горса заперся на території Клана Сіяючих і не виходив. Офіційно для відновлення, але насправді - таємно привів до себе свого учня Гейвуда.
У цей день він обмотав Хейвуда з ніг до голови рожевими бинтами і накинув на нього коричнево-червоний плащ з лікуючими рунами. Навіть якщо хтось і зміг би заглянути під бінти, він злякався б - шкіра Хейвуда дійсно була вся у виразках, а від його обличчя залишилися лише п'ять дір. Справжній поранений.
« Глянь, — сказав Горса. — Він дістав маленьку та долоню, дзеркальце і підніс її в обличчя Гейвуда. - Подобається рожевий?
Гейвуд хотів сказати, що подобається, але не зміг вимовити ні слова.
У цей момент Горса подумав про свого молодшого учня.
Однак зовнішність була неважливою. Справжня мета рожевих бинтів полягала в тому, щоб приховати ауру учня третього рангу.
Нещодавно Гейвуд провалив спробу стати офіційним магом. Він повністю втратив свою цінність. Але Горса дав йому шанс залишитися поруч.