Він підняв праву руку рукою вгору.
Через кілька секунд з-під шкіри на його зап'ястя виліз бугорець і дійшов до долоні.
Потім шкіра тріснула, і з неї, разом зі струйками алої крові, видавався прозорий нерівний камінь.
Вираз обличчя Доджа тут же застигло. Його погляд, через монкль, впав у прозорий камінь в руці Сола. Минуло три довгих вдихи, перш ніж він повільно вимовив: - Інкристал.
Сол кивнув. Він проігнорував і такий же гарячий погляд старої відьми, і відчайдушне крики Панні.
— Не віддавайте Інкристал іншим!
Побачивши, що Сол не реагує, Кошмарний метелик, яка колись була в Деннику, вилетіла і, вставши перед Солом, спробувала змусити його прибрати Інкристал.
Динь-Динь...
Раптом у вухах в усіх пролунав чистий дзвін.
Панні з писком відразу ж влетіла назад у щоденник.
- Ай, що за звук, такий різкий!
Кошмарний метелик відразу сховався в щоденник, тремтячи. Навіть Сол відчув її занепокоєння.
Соул з подивом подивився на джерело звуку.
Він побачив, як Додж навпроти нього теж з деяким здивуванням витягнув з рукава... дзвіночок снів.
— Дивно. Чому він сам задзвенів?
Панні, злякавшись дзвінка, відразу заховалася в щоденник.
Соул відразу згадав, що у нього теж є дзвіночок снів. Клаудіус, який був учнем Творця снів.
Він тільки не бачив нічого корисного в ньому, а потім через заточення у старої відьми і поспіху в дорозі у нього так і не було часу вивчити його. Тому він ніколи не діставав його.
Пригадуючи останні два місяці, він зрозумів, що і Панні ніколи не покидала щоденника.
Тому він і не помітив, що Панні так не любить дзвіночок снів.
« Чи невпізнали вони через те, що у них обох в імені є слово "сон" так несумісні?»
- Що... це за річ? — Невтомно запитав Сол.
— Колокольчик снів, — з того часу як він побачив Інкрістал, ставлення мага Доджа трохи змінилося. — Це плата від Творця снів. Він робить мої сни безпечнішими. Ти ж знаєш, в Нічних землях і спати потрібно обережно. Особливо треба остерігатися шуму води.
але якщо ти хочеш цей дзвіночок, я можу обміняти його на твій Інкристал.
"Старий...!"
— Вибачте, хоч цей дзвіночок і дуже чудовий, але це не те, що я хотів би обміняти, — з усмішкою сказав Сол.
— О? А що ж ти хочеш обміняти? Додж зобразив терпіння. - Хоча останнім часом у озері і неспокійному, але якщо тебе цікавлять духи помсти на дні, я готовий допомогти тобі відкрити прохід.
— Духи помсти... Насправді, я хочу всіх духів на дні озера.
Усмішка на обличчі Доджа поступово згасає. — За це одного Інкристала буде мало.
— Для мага, який спеціалізується на інших місцях, або для чарівника темряви, учня магії тіла та крові, Інкристал справді не такий цінний. Але для нас з тобою, чарівників, які вивчають душі він стоїть цілого озера духів.
Інкристал знаходився на межі світу свідомості і миру матерії. Для магів, які спеціалізувалися на погодній системі й душах, він був великим дослідницьким скарбом.
Але Сола мала Ментальну платформу, і Інкристал був не таким вже й корисним. Хіба що допомагав Панні швидше рости.
Але ріст Панні для будівництва власної вежі Сола був не так важливий.
Да.
Соул хотів знайти місце з великою кількістю парфумів не для того, щоб посилитися, і тим більше не щоб допомогти старій відьмі з її трансформацією та очищенням.
Його справжня мета — знайти підхоже місце для будівництва вежі! Своєю власною Вежею! Коли Сол встав на березі Рейн, його інтуїція сказала йому: « Ось воно! »
Тому він дістав такий вагомий аргумент, як Інкристал.
Обличчя Доджа дёрнулося. Здавалося, він хотів прогнати Сола, але ніяк не міг відмовитися від Інкристала.
Ця річ була рідкістю навіть у Нічних землях. І Додж, який вже давно застряг на першому рівні, відчайдушно потребував таких магічних матеріалів.
Його очі забігали, і він наказав перу приступати. - Піднімайся. Негоже гостю, пришестя здалеку, стояти біля входу. Поговоримо в моїй кімнаті. Хоч я не можу віддати тобі всіх парфумів, але на знак моєї поваги, можу дати на кілька десятків більше.
Але Сол, дивлячись на біле перо, зовсім не намоке, похитав головою.
— Нет. Давайте торгуватися тут. А те, якщо я піду в зону дії правил озера Рейн, мій Інкристал може і безкоштовно до тебе перейти.
Усмішка на обличчі Доджа стала трохи натягнутою. - Довіра є основою співпраці. Можеш запитати у кого завгодно. Я тут уже двадцять років, і завжди був чесний.
« Насправді, я хочу обміняти не тільки всі парфуми в цьому озері - але й Сол.
Усмішка на обличчі Доджа остаточно зникла. Він подумав, що Сол з ним насміхається.
- Тоді ти занадто переоцінюєш цей Інкристал... Що ти ще хочеш?
— Лише трохи, — сказав Сол. — Виводячи лівий вказівний палець, він показав « один ».
— Я хочу все озеро Рейн.
Він повільно повернув руку і вказав на острів посеред озера, схований у густому сірому тумані.
Маг Додж остаточно розлютився. Він вдарив в сторону Сола.