У цей момент він міг би просто кинути Сола і втекти.
Зрештою, здавалося, що Сол більше йому не потрібен.
Але він без вагання, взявши залишок масу, підійшов до Солу, щоб допомогти йому вибратися.
Сола був здивований.
А я думав, він втече.
"Гах, здається, не все так просто".
Вилізли швидко, відчинив двері клітини і простягнув Солу руку.
Соул не взявся за руку Окілі, а сам нахилився і виліз з клітки.
На півдорозі Окелі нетерпеливо сказав: - Швидше.
Він схопив Сола за руку і півпотягнув, напіввитягнути його.
— Тепер дія « чарівного супу» повинна була майже закінчитися. Ти все ще відчуваєш дезорієнтацію?
« Я в порядку », — відповів Сол, слухняно піднявши руку.
— Тоді йдемо! — кивнув Окилі.
— Как? Стара відьма, мабуть, була в одній з тих кімнат, нахмурилась Солом.
— У старої відьми є звичка. Кожного разу, коли вона нас зачиняє, вона завжди занурюється в глибоку медитацію. У цей час, якщо ми будемо діяти тихо, приховуючи свої магічні і ментальні коливання вона нас не помітить. До того ж завтра дуже важливий день. Вона обов’язково буде як слід відпочивати.
Стара відьма тримала Окілі та інших у цій клітинній клітці вже багато років і, природно, довіряла їй. Вона, мабуть, і не думала, що Окілі вже давно знайшов спосіб вибратися і тільки чекав відповідної людини.
— У гіршому випадку стара відьма не буде в глибокій медитації, — серйозно подивився на Сола Окілі. - Тоді нам доведеться битися. Саме для цього ми і підвищили свою силу до приблизно другого рівня. Запам'ятай, не втягуйся у бій. Як тільки з'явиться можливість, відразу біжи!
Окілі підняв руку, щоб Сол побачив у нього в долоні масу.
- Коло біля виходу нас не зупинить.
Соул вважав, що Окілі не був повністю продуманий. Але оскільки вони вже вибралися з клітин, то навіть якщо план і був недосконалий, треба було ризикнути.
А найголовніше, Окілі не мав часу.
— Тоді підемо швидше, - Сол ще й запитав: "Моя кучера можна буде взяти з собою?
- Ти краще про себе турбуйся! — Облі змахнув кулаком, ледве стримався, щоб не вдарити.
— Ну, гаразд, — кивнув Сол з ображеним виглядом.
Вони, намагаючись не видавати ні звуку, поспішно пройшли через звивистий коридор.
Проходячи повз кімнату, де зазвичай відпочивала стара відьма і Окілі та Сол від напруження затамували подих.
На щастя, найгіршого не сталося. Вони безпечно проминули її кімнату.
Поки Окілі використовував зілля, придушував захисне коло біля входу в печеру і виводив Сола, стара відьма так і не виникла за спиною.
Вони обережно вийшли, не викликаючи тривоги і нарешті покинули лігво старої відьми.
Була вже глибока ніч. Зоряне небо додавала трохи світла у темний світ.
Перед нами з’явилися пологи пагорбів і пустельних полів.
Коли вони відійшли від печери і обернулися, то побачили, що зовні вона виглядала як кілька мишних нір розміром з кулак. І з них не виходило жодного магічного коливання.
Схоже, саме так стара відьма і ховалася від своїх переслідувачів.
Вони дійшли до найближчого пагорба і сховалися за кількома самотніми кущами алое.
— Гаразд, тут і розійдемося, — раптом сказав Ослій, важко дихаючи.
— Разойдёмся? Но... — Не встиг договорити Солу, як його перервали.
- Якщо вже вибралися, то тепер кожен сам за себе. Зараз не час розслаблятися. Стара відьма дуже добре шукає. Я змусив тебе якомога швидше підняти свою силу не тільки для того, щоб вибратися з клітини. По-справжньому страшно - це наступне переслідування. Разом ми надто високі, і нас легше впіймати. Я побіжу в ту сторону. Ти не забудь змінити напрямок, — швидко проторкнув Окілі, пояснюючи Солу.
Потім він, розчинившись у чорній тумані, поплив на заданому напрямку.
Сол, дивлячись на тінь, що зникає, залишився стояти на місці.
Він приклав руку до правого плеча, якого щойно торкався Окілі, і подумав: - Тоді... в який бік бігти мені?
Вікілі, утікаючи, виглядав дуже спокійним, але насправді його серце було готове вистрибнути з грудей.
Три роки у полоні старої відьми. Він кожної секунди прагнув свободи і щосекунди жив під загрозою смерті.
Він готувався до втечі більше року.
Магічні матеріали, які він просив Сола вкрасти, були лише малою частиною. Він вже рік таємно копіював матеріали на майбутнє.
Але деякі важливі матеріали було дуже важко дістати. Стара відьма постійно стежила за ним. Якби не Сол, який допомагав йому, він ніколи б не зміг зібрати останні кілька.
І ось він нарешті втік! Провівши пів ночі, Окілі зупинився в лоні і, діставши через спини якийсь корінь для відновлення магії, почав жадібно його гризти.
Такі необроблені матеріали були досить отруйними, але Окелі зараз не хотів втрачати часу.
За ці три роки в його тілі і так нагромадилося багато отрути. З цим він розбереться, коли одержить свободу.
А зараз йому потрібно було бігти наввипередки з часом. Він повинен був дістатися до найближчих земель Вітряної феї, перш ніж стара відьма знайде його за допомогою свого дзеркала.