— Але мутація магії чи ментальні сили, ймовірно, призведе до мутацій і перетворення мага на забруднювач.
— Я не говорю про магію та ментальну силу, — посміхнувся Окілі. - Це наші базові структури, з якими ми народжуємося. Як фундамент вдома, їх не можна чіпати.
- Тоді ти маєш на увазі... - Не встиг домовитися Сол, як сам знайшов відповідь. — Локатор?
Усмішка Окілі повільно розширилась.
— Да, верно. Саме Локатор. Тільки те, що належить мені, але не є мною, можна безпечно мутувати. Якщо тобі не подобається слово "мутувати", можеш називати це усиланням.
Думки Сола відразу ж звернулися до Дневиніки.
« Мій Локатор і так мутував, він неймовірно сильний. Щоб посилити його, легше самому мутувати. Якщо б я зміг поєднати "Слизобовий і дух" сім'ї Кривавої Рози з моїм власним Пожираючим духовним матеріалом та створити третє покоління фізичної трансформації, то я міг би, на основі свого колишнього тіла, отримати більше магії й ментальну силу."
« З такою основою, якщо я в майбутньому підвищусь звичайним способом, то моя сила може зрости у... Десять разів? А може й більше. Все буде залежати від результату перетворення".
Окілі дав Солу трохи часу на роздуми. Але він не міг чекати надто довго.
Невідомо, коли повернеться стара відьма, і йому потрібно було скористатися цією рідкісною нагодою.
- У мене є спосіб трансформувати Локатор. Але він досить ризикований. Згоден спробувати?
"Нарешті?"
Соул знав, що наступні слова і були тим, про що Окілі хотів поговорити з ним сьогодні.
- Але ж наш експеримент вже близький до успіху. Лише кілька місяців... Або рік чи два, він зобразив сумніви.
- Ти дійсно думаєш, що коли ми закінчимо експеримент про створення ідеального тіла, стара відьма нас відпустить? — Усміхнувся Окілі.
Ти, можливо, не знаєш, але стара відьма має навколо себе багато ворогів. Наскільки я знаю, і Володар світлячків Герберт, та Вітряна фея Пер таємно шукали її. І всі, хто знаходив її сліди були нею вбиті, - Окілі, здавалося, згадав щось жахливе, і його обличчя перекосилося. - Ти думаєш, ми знаємо де ховається стара відьма і зможемо піти звідси живими?
Звичайно, що ні!
Соул не був таким наївним.
— То ти хочеш збільшити Локатор і піднятись до другого рівня, ризикуючи? - Знизив голос він.
— Лише приблизно до другого, — також знизив голос Окілі. - З нашими теперішніми силами, підвищення до другого рівня буде занадто помітним. Стара відьма нас зупинить. І тоді віддача від невдалого підвищення нас вб'є. Тому нам достатньо лише наблизитися до другого.
Але навіть наблизившись, ми не зможемо її перемогти. Не мрій. Коли ми досягнемо приблизно другого рівня, у нас з'явиться шанс втекти. І тоді, діставшись до земель Володаря світлячків або Вітряної феї, стара відьма точно не посміє нас переслідувати.
Очі Окіли горіли. Здавалося, він вже бачив той день, коли одержить свободу.
- І ми навіть можемо повідомити цим двом чарівникам третього рівня про місце розташування старої відьми. Нехай вони її переслідують... Це і буде наша помста!
- Чому ти розповів мені про цей план? — Нахмурився Сол. Йому весь час здавалося, що в цьому плані щось не так. - Якби ти робив усе сам, то це було б набагато приховано.
Окілі прийшов у себе і знову заспокоївся.
- Мені потрібен хтось, хто так само добре розбирається в експериментах, як я, щоб прикривати мене. Інакше стара відьма швидко помітить, що я використовую експеримент для інших цілей.
◯Герман: Ха! А господар вже довгий час займається іншими справами!
А чому ти радієш?
Побачивши, що Сол все ще сумнівається, Окелі в душі прокляв нерішучість цього хлопця.
Але у нього не було вибору. Щоб дочекатись когось, хто був би достатньо сильний щоб допомогти йому з підробленим експериментом, він чекав вже три роки.
Цей маленький маг, очевидно, був з якоїсь теоретичної школи. У нього були що треба, ось тільки занадто наївний!
Але Окілі не хотів чекати наступного.
Він боявся, що не дочекатиметься і цей маленький маг на ім'я Сол завершить експеримент про створення ідеального тіла.
Тоді стара відьма, швидше за все, залишить це своє багаторічне логічно.
І щоб приховати свої сліди, вона швидше за все вб'є всіх свідків, взявши з собою в кращому випадку одного.
Раніше цим одним, зазвичай, був він.
А тепер, здається, став Сол.
Але він не міг дозволити Солу це зрозуміти.
Сол повинен був думати, що їх обох вб'ють після закінчення експерименту. Тільки тоді він добровільно погодиться на його план! — Але... Підсилювати Локатор... теж небезпечно... — Роздумуючи над намірами Окілі, Сол почав перебирати в руках експериментальні матеріали. — Я... Мені потрібно добре подумати.
Той не погодився, але Окілі був до цього готовий.
Він знав, що Сол, хоч би яким наївним він був, не погодиться відразу.
Але нічого.
Адже він недарма просидів тут стільки років. У нього, звичайно ж, був спосіб змусити цього хлопця зрозуміти, що час піджимає.