Як та, що була в руках Сола. Вона була з помети Ральфа, але її насіння було посаджене ще в часи родини Кровової Рози.
Сотні років, тисячі палітурних судів - і в руках Сола опинилася ця сторінка.
Нарешті, повністю відчувши золоту сторінку і пойнявши принцип її пристрою, Сол розтиснув руку, дозволивши їй увійти в своє тіло.
Потім золотий світ навколо нього, наче сніг, розтанув і знову перетворився у барвистий.
Соул знову подивився на білі сторінки щоденника. Записи про його кілька смертей зникли.
« У світі золотої сторінки навіть реакції щоденника можна симулювати?» — Сол посміхнувся і, повернувшись, побачив, як повз нього проїжджає візка з сіном.
Кучер швидко зупинив коня і, обернувшись, сказав Солу: - О, хлопець, вибач. Я заглянув, не помітив, що ти стоїш посеред дороги.
Цього разу Сол продовжував посміхатися. Він повільно підійшов, але цього разу знову змінив тактику.
« Я маг, — підняв він руку і в його долоні з’явився маленький вогняний шар. Коли фермер Джон побачив цю вогняну кулю, то витащував очі й поспішив до сліз з воза.
— О! Великий пане маг!
— Я хочу вибрати у вашому селі людей, які підходять до учнів. Ти можеш відвести мене до вашого старосту? — Соул, за допомогою руки мага, підняв його.
Навіть розкриваючи свою особистість, Сол залишався з фермером дуже ввічливим. Хоч зі слів старости він і зрозумів, що місцеві люди, як і скрізь, боялися магів, але, судячи з того, наскільки легко вони вбивали, якщо їх розгнівати або налякати, вони все одно могли напасти на нього.
— Я відведу вас до старого, - фермер, якого підняли, був дещо приголомшений.
Соул кивнув, але не сів на візку, а злетів і наказав фермеру їхати попереду.
Летюча фігура відразу вразила двох охоронців біля входу. Оскільки Сол не поводився агресивно, то вони були насторожі, але не думали про вбивство.
Зрештою, коли Сол прибув до будинку старости і знову зустрів того самого маленького Клода (Великий Клод), за його спиною вже зібралося багато сільських людей.
Фермер пояснив старість ситуації, і Великий Клод поспішив до опаської та запитав: « Пан маг хоче вибрати учнів? » Я зараз же зберу всіх дітей в селі.
— Я набираю учнів без обмежень. Збери тут усіх, — сказав Сол.
— Без вікових обмежень? - Великий Клод був вражений, але побачив твердий погляд Сола, все ж погодився.
Якби це було велике місто, зібрати всіх було б важко. Але тут було лише маленьке село з десятком дворів, до того ж ненормальне.
Поки чекали, поки зійдуться жителі, Великий Клод з тривогою підійшов.
- Пане маг, у мене є брат, маленький Клод. Сьогодні він утік і досі не повернувся. Його, можливо, не буде в натовпі.
— Не хвилюйся, я знайду його.
Великий Клод завмер. На його обличчі з’явився вираз радості й подиву.
Невдовзі всі зібрались.
У цілому цьому маленькому селі не було й ста чоловік.
Соул уважно оглянув розгублені, напружені обличчя і побачив, що все на своєму місці.
Він злетів і підвівся на дах будинку старости.
Цей жест відразу викликав у мешканців благоговіння. Почулись вигуки.
Але також зачаровувалася фанатизм і пожадливість.
Соуле бачив, що хоч ці жителі були тимчасово придушені його статусом мага, але їхня спотворена психологія скоро переверне цей страх на іншу крайність.
Соул вже чув їхнє прискорене дихання.
Але він неквапливо сказав: "Ви вийдете зараз чи почекаєте, поки я вб'ю всіх?"
Не чекаючи на відповідь, Сол зачурився і його очі відразу поливалися кров’ю.
І відразу в затилок кожного жителя ударився маленький, з ніготь, чорний клинок.
І варто було просунутися ще на долю міліметра, і він би відразу ж проколов їхній мозок! Сол весь цей час говорив на нотанській, мові магів, і його обличчя завжди була легка усмішка.
А мешканці внизу, нічого не підозрюючи, дивилися з фанатизмом на дах.
Вони й не здогадувались, що цього разу Сол на всіх них...
Напал першим!
Мешканці внизу не знали, що відбувається. Вони підіймали голову і чекали вердикта.
◯Герман. Пану, невже маленький Клод не помер? Але чому він з’явився заради тих, хто його постійно вбивав?
- Тому що всі ці люди... Не живі, не спішив Сол.
Герман все ще не розумів.
Але перш ніж він почав питати, цей старий Клод з полегшенням зітхнув.
З цим подихом всі інші мешканці замерли.
Як і Сола та старости, час для всіх інших зупинився.
- Ти перший чарівник, який, ледве прибувши, все зрозумів. Але, як ні круті, ти всього лише перший рівень. Невже ти приховуєш свою силу?
Закулісний кукловод нарешті з'явився.
Соул присів на кісточки, дивлячись на Клода.
У його очах високий рудоволосий чоловік середніх років був весь в шрамах.
Шкіра на його обличчі була вся в ритвінах, наче він побував у кип'ятці. На шиї є кільцевий шрам, який знеголовили. Кончики пальців були сильно стёрти, без нігтів, ніби він щось відчайдушно цопал.
І на інших, прихованих одягом, частини його тіла напевно було ще більше жахливих ран.