Досить дивний хід думок.
Однак, враховуючи те, що відмова міг розгнівати дівчинку, Сол все ж поклав руку в кишеню.
Але коли він вже збирався, під приводом пошуку грошей, дістати срібну монету зі сховища, він раптом помітив, як далеко до них з гнівом йде жінка.
Сол підвів бров і, викинувши свій абсолютно порожній кишені, сказав дівчинці: - Пробач, я б з радістю позичив, але в мене немає жодної срібної монети.
Коли вона побачила, що Сол нічого не дістав, то вгамувала гнів на обличчі жінки.
А дівчинка, чия надія змінилася розчаруванням, надула щоки. - Ти вже такий великий, а до цих пір без грошей! Безпоганий дорослий!
Жінка, що підійшла ззаду, стукнула її по голові.
Стук!
Звук був дуже гучним.
- Як ти смієш просити грошей у незнайомця? А якщо ти візьмеш гроші, втечеш і теж протрапиш, як маленький Клод?
— Вибач, мамо.
— Ось що, - Сол нахилився і погладив дівчинку в голові: ти ще мала, тобі небезпечно самій. Давай я допоможу тобі знайти маленького Клода.
— Маленький Клод — мій найліпший друг! — Тут же зраділа дівчинка. — Ти мусиш його знайти!
— Да-да, – кивнув Сол. - Але спершу треба більше дізнатися про нього, щоб його знайти.
« Маленький Клод — найбільший шалун! » — Тут же підстрибнула дівчинка. - Він любить грати зі мною в схованки, ховається де завгодно, щоб я його шукала.
Малий Клод, мабуть, не любив мати дівчини.
— Он врун. Говорив, що може змусити велике дерево слухатися його і що могло б перетворитися на старість. Я думаю, що він просто завжди прикидався старостою і в результаті той його замкнув.
Говорячи це, обличчя жінки помачне. - Можливо і вбив.
- Де живе стара? - Знову змінив тему Сол.
— Там, — сказала жінка на завершення вулиці.
Соул відразу попрощався з ними і пішов до дому старости.
Стук-тук! — Він постукав у двері білого будинку.
Динь-Диня-динь... — Він почув мелодійний дзвінок.
Невдовзі двері відчинилися.
Але, побачивши відкрившого Сол завмер.
✔ Герман.
У відкрившого двері були руді розріпане волосся, а величезний ніс робив його очі і рот зовсім маленькими.
На відміну від свого маленького Клода, йому було вже за тридцять.
Це був не хлопчик.
- Добрий день. Я шукаю старого.
— Я і є стара, — з м’якою посмішкою відповів чоловік. — Великий Клод.
Хоч він і знав, що в деяких місцях людей з однаковими іменами розрізняють, додаючи « Малий» чи "маленьенький" але риси цих двох були занадто схожі.
— Я чув, маленький Клод пропав і прийшов його шукати. Вибачте, ви з ним?. — Сперечився Сол.
— Я його брат, — тихо зітхнув Великий Клод.
Ці брати мали велику різницю у віці.
— Староста, ви знаєте, як пропав маленький Клод? — І продовжував питати Сол.
— Заходи, поговоримо, — запросив Сола Великий Клод. - Я і сам не знаю, як він пропав, але я був останнім, хто його бачив.
Цей старий був одягнений охайно й чисто, і його манери не відповідали жителю маленького села.
« Сьогодні ми проїжджали повз пан маг, помітив талант маленького Клода і захотів взяти його в учні. Ех, але маленький Клод не захотів. Я злякався, що пан маг розсердиться і накричав на нього. А він раптом втік. І досі не повернувся. Я шукав у багатьох місцях, але не знайшов.
Сказавши це, Великий Клод побачив Сол пильно на нього дивиться. - Що таке?
— Коли саме пропав маленький Клод?
— Сьогодні утром. Якщо точніше, то близько десяти років - очевидно, він не зрозумів питання Сола і навіть задумався. Усі кажуть, що Клод пропав багато днів і він каже: « Лише сьогодні ».
Можливо, цей Великий Клод є маленьким Клаудієм. Він і не знає, що пропав?
Але він старости, а інші знають, що старіст не зникав.
— Можливо, це не так складно, — пробурмотів Сол.
- Що? — Не розчув староста Великого Клод.
Чорний клинок раптово з'явився за його спиною і одним ударом відсёк йому шию!
✔ Герман та інші чотири:?
Соул встав, відтягнув труп старости в кут, невидимий з вікна, і, відкривши двері, вийшов.
« Старист та інші по-різному сприймають час зникнення маленького Клода. Можливо, старости помер раніше за інших."
Соул повернувся на вулицю і, не пройшовши й кількох кроків, побачив, як з будинку з радістю виходить та сама селянка, яка його вбила.
У той же час молодий чоловік виліз з вікна будинку і зник у перевулку між двома будинками.
Соул відразу впізнав у ньому того, кого фермер заколов вилами і хто впав з другого поверху.
Він пішов за Солом. Той, нечутно відчувши, що за ним стежать, хотів повернутися, але чорний клинок відсёк йому голову.
Через мить Сол вийшов і постукав у сусідні двері.
— А, це ти? — фермер, побачивши Сола, втішився. — Моя стара якраз пішла за бульйоном. Коли повернеться, зможеш поїсти смачного супу.
Соул з посмішкою подякував і зайшов.
Через кілька хвилин повернулась селянка. Побачивши у вітальні одного лише Сола, вона насолодилась, але тут же щось згадала.