« Тільки злий дух може осквернити дух помсти », — захиталася Юла.
- Не обов'язково. Сола — чиста, не схожа на дух зла. Горса тримає в руках колбу і бачить сіру тінь знову звивається, намагаючись проникнути у його палець, але знов була відстала. — Чорний приплив і зоряне небо також можуть осквернити дух помсти.
- Що ти маєш на увазі? — не поняла Юла.
Цього разу Горса не пояснив. - Я ще не до кінця розібрався. Не можу тобі сказати. Скоро буде наступний чорний приплив. Я повинен до цього знову підвищитися до третього рівня.
Він обережно поставив осколок душі Сола назад на полицю.
Не відчуваючи пальця Горси, осколок знову завмер.
- Ти хіба не третій рівень? — Нажадала Юла.
- Минулого разу я занадто поспішає. І я не зміг. Мені потрібно змінити напрямок і спробувати ще раз. Так я, мабуть, зможу тебе воскресити - похитав головою Горса, і його платинові очі зіщурілися.
Однак, почувши слово « охолонути », спокійна Юла відразу затремтіла. Вона швидко зачинила вуха, стиснулася і закричала.
— Здається, минулого зараження було занадто сильним. У тебе була сильна травма, — спокійно дивився на хворого Юлі Ґорсу.
Він поклав їй руку на голову, і її тіло відразу ж застигло. Через мить Юла опустила руки і здивовано подивилася на красивого чоловіка перед собою.
- Хто ти?
— Я твій коханий, — лагідно посміхнувся Горса.
Через кілька днів вони прибули до Долини Протягнутої руки.
Коли Сол побачив крутий спуск, то відчув змішані почуття.
"Щоб потрапити в Ніччінні землі, потрібно пройти через Долину Довгої руки".
Тепер тільки він сам був поряд з Солом. Решта свідомості він прибрав у щоденник. Навіть Панні знову перетворилася на срібну закладку-бабочку і тихо лежала між двома чорними сторінками.
Цього разу Солу потрібно було пройти через Долину і ввійти до Нічньої землі. Чим менше він вилікує ментальну силу, тим краще.
Гірська дорога була крутою. Звичайна карета не могла б проїхати.
Але Сола мала маленького Волося.
Вона висунулася з-за його шиї, вибігла назовні, спочатку обв'язала карету, а потім, висунувши вісім гілок і впившись ними до землі, підняла її.
Здалека це було схоже на великого чорного павука.
Потім Волосель обережно перебирав вісім лапами і впевнено спустила Сола в долину.
Біля входу в Долину було чисто.
Соул побачив два трупи учнів, які лежали посеред дороги.
Трупи вже дуже розклалися, але їхні учнівські мантії були як нові. Їм, мабуть, потрібно набагато більше часу, щоб вистлювати.
Незважаючи на два не надто приємні трупи, біля входу до Долини було чисто.
Соул приглушився, і "Карта еволюції" почала працювати. Він не побачив поблизу жодного духу.
Схоже, хтось тут спеціально прибрався.
— Поїхали, Сол прибрав Малюнку Водоросль і наказав їй продовжувати подорож.
Він виглядав трохи наляканим, але гриб на його голові веселився.
— Не хвилюйся. Ми хоч і пройдемо через Долину, але обійдаємося найбільш небезпечні місця.
У битві за Долину найбільше загинуло в її центрі. Края була відносно безпечніше.
Мортон провів у Долині понад сто років. Хоч і в напівзабутті, але він знав, де небезпечніше, а де збираються жахливі злі духи та брудна.
З цією силою Сола, якщо він не буде спеціально лізти в скупчення злих духів, великої небезпеки бути не повинно.
А якщо й зустрінуться невеликі групи, він і один з ними впорається.
Коней зав’язали очі й вуха. Вони йшли, підкоряючись лише вождем Меша.
Але коли карета заглибилася в ущерню, то Сол виявив, що ніхто злий дух не вийшов їм назустріч.
Все було спокійно, наче вони їхали головною дорогою герцогства Кема.
Коли в щоденнику почали говорити про тишу у Долині, перед нами — на скелі. Аж ось з’явилася повішана фігура.
Усередині схилу була широка, широкіша поверхня і вужча підлога.
Його не повісили. Веревка, на якій він висів, була пропущена прямо крізь його череп.
Кров, що стиснула колись, стала темно-коричневою і просочилася в рову одежу.
Соул відразу зрозумів, що в трупі є злий дух.
Це був перший злий дух, якого він побачив у Долині протяжної руки.
Хоч аура, яка походила від злого духу, і не була сильною, Сол все одно був обережним.
Битва за Долину Протягнутої руки хоч і відбулася сто років тому, але тут загинуло занадто багато магів. Хаотичні парфуми, породили багато моторошних і жахливих заражень.
Однак коли Сол вже збирався завдати смертельного удару, Мортон порадив йому не нападати на злих духів.
Деякі злі духи здаються самотніми, але коли один з них торкнеться, можна привабити вереницю. А якщо втягнутися у пастку, то буде зовсім погано.
Мортон був староживом Долини. Хоч він і жив в основному на її околицях, але був сильний і знав це місце краще за всіх.
Після того як Сол послухався поради Мортона, він знову оглянув труп.
Той ще не був агресивним.