Головною особливістю цієї магії було те, що її легко було вивести з рівноваги, в результаті чого стиснутий простір повертався у вихідний стан.
Достатньо було докласти трохи зусиль, щоб порушити рівновагу компресійної сумки і змусити її вміст вивалитися.
Тому берегти свою компресіонну сумку було набагато корисніше, ніж ставити на неї кілька « замків».
Сол повільно возився, перш ніж вкрив компресіонну сумку Кента. На той час карета вже була далеко від Аргоса.
Поверхня міського муру і високі будівлі перетворилися на ліс.
— А? Цей маг Кент такий бідний? — Панні, заглянувши всередину, зітхнула.
Хоч вона і знала, що коли від'їжджає, Кент не візьме з собою все своє майно, але не очікувала, щоб його було так мало.
Соул, з неврівноваженим виглядом, спочатку дістав магічні кристали. Прокинувши їхню ментальну силу, він зрозумів, що їх менше ніж сотні.
Потім він дістав кілька аркушів пергаменту. Але на них були не ті закляття, які він хотів, а схема розбірки якогось магічного кола.
Оскільки на ній не було жодних пояснень, Соул поки що не міг зрозуміти навіщо це коло. Він передав пергамент тому, хто сидів навпроти Агу.
- Можливо, це якесь призовне коло двічі перевернувши його з сумнівом сказав Агу.
— І кого ж він кличе? — З цікавістю запитав Сол.
- Цього... Я поки що не можу сказати. Але якщо буде час, можна спробувати активувати коло. Не доходячи до останнього кроку, ви побачите, що він закликає. - Може це "Рост гігантського дерева"? — З надією запитав Сол.
"Рост гігантського дерева" річка Понда була дуже сильним. Навіть стоячи поряд з його гілками, Сол відчував сильний тиск. Якби він не напав на Кента раніше, то ще невідомо хто б кого переміг.
- Не схоже на закляття четвертого рівня. Але, можливо, справжні руни сховані.
Соул посміхнувся, зрозумівши, що Агу його потішає.
Він подивився на позосталі в компресійній сумці Кента речі. Лише кілька не дуже рідкісних магічних матеріалів.
— Я знала, що він не візьме багато грошей, але цього замало.
- Це також означає, що ті матеріали, які я колись виміняв на злих духів, були дійсно привабливими. Кент напав на мене, можливо, і через них. Треба бути обережним.
— Эх, братец Сол, не вините себе. Хто ж знав, що люди ззовні такі бідні? — Панни уже скучала. Вона пройшла крізь стінку карети, щоб літати зовні.
Але не пройшло і двох секунд, як вона відразу влетіла назад.
— Братец Сол!
— Тсс! — Сол приклав палець до губ.
У мить, як Панні влетіла, він теж це відчув.
Щось таємно слідувало за каретою.
Це щось зіпсувало ментальну силу, ховалося під землею і рухалося з швидкістю карети поступово до них наближувалося.
— Малюк Водоросль, — за наказом Сола чорне, схоже на ліани, бджолоїдка висунулася з вікна і відразу зникла.
Карета не зупинилася. Проїхавши три-п'ять метрів, вони почули ззаду кілька звуків удару металу об камінь.
Соул уже хотів перетворитися на монстра-осьмінога і вийти на допомогу Малюці Водороси, але, відчувши наближення ментальну силу, замер, повернув собі людське обличчя та вистрибнув з карети.
— Маг Шайя?
Соул відчув знайомі ментальні коливання.
Але, на його здивування, Малюк Водорослій бився з тими блідими коренями, які кілька разів атакували їх і яких Сол так сильно спровокував!
Саме цього разу коріння було набагато більше, ніж він бачив раніше. Вони були густими, як паростки на полі.
Малюк Водоросль бився з передніми коренями.
Корені в основному атакували, обвиваючись, а мала Водоросль — кусаючи.
Хоч мала Волося і могла розділятися, але проти всіх прибулих коренів вона була безсильна.
— Шайя? Це ти? — Сол підняв руку, і над його головою швидко сформувалася чорна тінь клинка.
Десяток передніх коренів припинили атаку. Вони зібралися разом, витягнувшись вгору, наче людина.
А інші корені, здавалося, були в замішанні. Вони зависли в повітрі, не вирішуючи атакувати.
Коріння, які припинили атаку, спліталися разом і поступово прибирали людські тіла.
Сол, підтримуючи в повітрі чорний клинок, зробив два кроки до Шайї.
— Тебе що... Перевернене дерево?
З коренів людської фігури виросли нові паростки, створюючи рот.
— Чёрт! Пішов! Пізно!
Маг Шайя ніколи раніше не лаявся.
І зараз це слово, що вирвалося з його уст, було повно гіркоти і відчаю.