— Ты тр...
Слова застрягли у нього в горлі. Потім тіло роздулось і відразу ж стиснуто.
Після цього його тіло різко зменшилось.
Лише зовнішня шкіра зморщилася, і її прилили до тіла.
Після цього Шайя більше не подавав ознак життя.
Безтурботно стежила за його "переворотом".
Потім вона поманила його. — Встань. Відповідай на моє запрошення.
За наказом Бесс, Шайя почав трохи підніматися до смерті.
Але його рухи були дивними. Здавалося, їм рухали не м’язи, а самі кістки.
Коли новий Шайя встав, його нижня щелепа опустилася і він видав хриплий звук.
- Я згоден стати офіційним наставником Академії Байдун.
Бесс, не змінюючи виразу обличчя, сунула руку в мантію і витягла.
У її руці була маленька лейкемія.
— На колени.
Шайя опустився на одне коліно, як лицар, який чекає присвячення.
Бесс підняла лейкемію над головою Шайї і повільно нахилила.
Тонкий струмінь чистої води потекли з отворів і повзали на макушку Шаї.
Біла, прозора нитка повільно підросла і потягнулася до лейкемії.
І в міру того, як все більше води омивало тіло Шайї, його висохле тіло поступово відновлювалося знову, приймаючи нормальний людський вигляд.
Його шкіра знову щільно облякала його.
— Ти повинен повернутися і зареєструватися, — Бесс прибрала лейкемію.
Шайя, дёргаючись, розвернувся і пішов в бік Аргоса.
Спочатку він йшов, похитуючись, але, пройшовши сто метрів, його рухи стали набагато більш природними.
- Перевернені люди? — Сол запитав Кента, чи він знає відповідь на запитання.
Кент пильно дивився в очі Солу, але не знайшов у них жодної лазівки.
У цей момент вони вже деякий час стояли на сходах. Він з усмішкою похитав головою. — Нічого. Просто в Аргосі дуже високі будівлі, так що іноді з'являються перевертні люди.
Соул, обмірковуючи слова Кента, раптом зрозумів. - Ти маєш на увазі... - Стрибки з даху?
Він раптом згадав одну жахливу коротку історію, яку колись чув.
— Вперше чую, — усміхнувся Сол.
Він розвернувся і продовжив свій шлях. - Але якщо так, то це непогано. Все одно всі мої важливі матеріали лежать на столі.
Цього разу Кент збився з пантелику словами Сола. Він не зрозумів, що означає "лежать на столі".
Але він не встиг спитати. Побачивши, що Сол несподівано прискорив крок, він поспішив за ним.
У мить, коли вони вже підходили до верхньої поверхи Сонця, несподівано пролунав оглушливий вибух, який ледь не пробив барабанні перетинки.
Потім земля затряслася, і на всіх поверхах відразу ж спалахнули сирени променевої тривоги.
- Твоє житло вибухнуло? — Не гаючи часу, крикнув Кент.
Але Сол тільки дивно на нього подивився. — Нет. Зірвалися під моїм житлом.
Рухи Кента замерли. Він повернув шию і зустрівся поглядом з Солом.
— Може, сходимо, подивимося на місце вибуху? — З легкою посмішкою сказав Сол.
— Не потрібно, — відвернув погляд Кент. - Я пошлю інших подивитися. Зараз важливіше твої речі.
— Ну добре, — більше нічого не сказав Сол.
Якби лестощі не були такі вузькі, і вони не мусили б постійно повертатись, то Сол вже давно злетів би.
Через півхвилини Сол нарешті дістався до свого житла.
Відчинивши двері пропуском, Сол відразу увійшов у основну експериментальну зону.
А перед ним Ан і Агу билися з кількома фігурами, зібрані з чорного порошку.
Але, побоюючись пошкодити ці магічні матеріали, Соломи не насмілювалися застосовувати руїнницький заклинання.
А на стелі, в центрі, незрозуміло коли з'явилася величезна квітка, що звисала вниз.
Квітка була схожа на ланцюжку. Маленький бутон, великий живіт.
З пелюсток валив чорний дим.
Коли цей чорний дим торкався фігур, з якими билися Аґу та інші, то вони ставали щільнішими.
Так продовжувати не могло. Якщо не застосувати якийсь козир, то ці фігури було не знищити.
Побачивши це, Сол відразу підвівся і застосував своє улюблене заклинання — « Удар по неживи».
Але форми з порошку лише отримали удар магією, не виявивши жодної вразливості.
« Не злі духи» — Сол відразу ж змінив заклинання на малій вогняній кулі.
Цього разу вогняне заклинання було значно ефективнішим.
Коли Сол вже збирався застосувати більш потужну вогняну стрілу, через його спини раптом вилетів палаючий кулак і відразу розбив одну з фігур.
- Здається, я краще можу впоратися з цими монстрами. Дай це мені, — сказав Кент відразу ж кинувся вперед.
Він був сильним чарівником першого рівня. Лише декілька ударів він переміг фігури з порошку, який так довго не міг впоратися з Агу та Ан.
Ось тільки висока температура спалила меблі в кімнаті, а також змусила квітку на стелі затягнутися.
Квітка, здавалося, відчув загрозу і, закривши пелюстки, хотіла піти через дірку в стелі.
— Хмф, зараз бігти вже пізно! — Кент раптом помахнув рукою, і через лестощі вилетіла коричнева тінь, яка під час бігу квітка вилетів крізь дах.